Останнім часом, як відомо, модним
«чтивом» для деяких обласних та міських рад Сходу та Півдня України стала Європейська хартія регіональних мов. Саме цим документом вони пояснюють свої «екстравагантні» в контексті чинної Конституції рішення про надання російській мові офіційного статусу як «общєпонятній» на регіональному рівні. І хоч прокурори невтомно опротестовують самовільні дії місцевих знавців європейського права, прагнення «вибороти місце під сонцем переслідуваній мові інтернаціонального спілкування» не вщухає.Днями до цієї
«боротьби протилежностей» долучився авторитетний арбітр — високопоставлений співробітник секретаріату Ради Європи з питань імплементації Європейської хартії регіональних або міноритарних мов Хасан Бермек. В інтерв’ю «Дзеркалу тижня» він пояснив, що «відповідно до положень хартії, надавати мові певний статус можуть тільки органи центральної влади». Тобто перейматися депутатам місцевого рівня особливим рангом російської мови десь в ареалі Луганської області так само не «по-європейськи», як на Львівщині, наприклад, їхнім колегам визнати другою офіційною мову сусідньої Польщі.Під час розробки хартії ситуація в Західній Європі, визнав Хасан Бермек, не передбачала такого розвитку подій, який спостерігається нині в Україні, коли недержавна мова використовується більше, ніж державна:
«Саме тому в більшості статей хартії йдеться про мови, традиційні для цієї території, але які використовуються меншою мірою, ніж державна мова...»Напевно, не треба консультуватися зі Страсбургом, а просто побувати на сесіях тих рад, що оголосили вищеназване рішення, аби переконатися:
«українізація» тут — тільки в бурхливій уяві місцевих «поліглотів». Справді, потрібна ще одна хартія — про захист державної мови...
