Учора в Брюсселі проходив черговий раунд переговорів про спрощення візового режиму між нашою країною та ЄС. Україна сподівається на завершення процесу цього року. Щоправда, за запевненнями чільників нашого МЗС і деяких політиків, це мало бути ще на початку 2005-го.

Для пересічних громадян найістотнішою часткою відносин з ЄС є візова політика: вільне пересування Європою, щоб подивитися на тамтешнє життя, її демократію, справжню ринкову економіку та її «плоди» — заможність мешканців цих країн.

Під час помаранчевої революції, коли чимало чільників ЄС вважали, що в Україні нарешті «увімкнулася» демократія, здавалося, ніби безвізовий режим чи його лібералізація можливі — коли не сьогодні, то завтра. Саме це обіцяли деякі політики, зокрема керівники українського МЗС. Але європейці швидко отямилися і почали вимагати від нас виконання умов щодо цього за повною програмою, чого ми зробити не в змозі ні нині, ні в найближчому майбутньому. Крім того, ЄС, в обмін на лібералізацію, висуває вимогу, реалізація якої загрожує нам неприємностями: угоду про реадмісію. Вона зобов’язує Україну приймати назад нелегальних мігрантів — і наших, і тих, котрі транзитом через її територію дісталися країн Євросоюзу. Тож прикордонні території України можуть перетворитися на відстійник для громадян третіх країн. ЄС навіть обіцяє облаштувати його за європейськими стандартами, спрямувавши на це кошти. Утім, доправляти, приміром, азійців до їхніх країн нам доведеться за власний рахунок...

Утім, навіть це не спрощує нам «спрощення» візового режиму. Є ще кілька важливих умов: досягти надійності паспортної системи, адекватної міграційної політики, безпеки кордонів, а також поліпшити імідж країни — знову. Тобто нас не повинні ловити на тому, що одна особа користується кількома паспортами на різні прізвища, азійці-нелегали не діставатимуться до єесівських країн карпатськими стежками, а влада виконуватиме обіцяне — й не тільки європейцям, а й власним громадянам. Крім того, забезпечить їх роботою, щоб вони не обдурювали консульства, беручи туристські візи не для мандрівок, а щоб нелегально працювати в країнах ЄС. Хто зважиться сказати, коли цього досягнемо? Принаймні не в найближчі десять років, твердять фахівці.

То безвізовий режим для нас — блакитна та нездійсненна мрія? Чому ж? Виходить, що здійсненна. За умови, що житимемо по-людськи: коли інші країни не боятимуться наших нелегалів, мафії, необов’язковості, хабарників, коли поважатимемо самі себе.

На час підготовки матеріалу ще не були відомі результати переговорів у Брюсселі. Але навряд чи можна прогнозувати, що й цього разу ми на них до чогось домовилися зі своїми європейськими візаві...