26 червня 2006 року Президент України видав указ, яким визнав
«такими, що втратили чинність, деякі укази Президента України». За цією словесною конструкцією приховане фактичне припинення Президентом повноважень трьох чинних членів Вищої ради юстиції — С. Гавриша, О. Задорожного, А. Чернушенка. Замість «вибулих» наступного дня Президент призначив трьох інших. Але, з’ясовується, Президент не мав права цього робити — ст. 131 Конституції дозволяє Президенту лише призначати трьох членів ВРЮ. Таке призначення у 2004 році отримали С. Гавриш, О. Задорожний та А. Чернушенко. Вони склали присягу й відповідно до закону з цього моменту добросовісно повинні відправляти свої повноваження терміном 6 років. Звільнити їх можливо за порушення присяги й вчинення аморального проступку, але жодних порушень за цими особами не значиться. От і винайшов хтось у секретаріаті глави держави таку нехитру дефініцію: «втратили чинність». А на яких підставах? Автор указу не дав собі клопоту дати жодних пояснень, як і посилань на той самий Закон, дотримання якого єдино свідчить про якість демократії.Звільнені звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідним позовом. Суд не тільки прийняв справу у своє провадження, але й у порядку забезпечення позову зупинив дію поставлених під сумнів указів до прийняття рішення по суті справи. Через два дні у терміновому порядку без повідомлення та виклику сторін з численними процесуальними сумнівними аргументами ухвалу про забезпечення позову було скасовано. А ще через кілька днів, за клопотанням Міністерства юстиції, справу вирішили передати на розгляд до... Броварського суду. Ухвалила це одноосібно суддя Вищого адміністративного суду М. Гордійчук знову-таки у терміновому порядку без повідомлення та виклику сторін. Чому Міністерство юстиції, яке в даному випадку діє як представник Президента, обрало як адресата для свого клопотання саме ВАС, якщо є Верховний Суд? Чому їхня честь М. Гордійчук дозволила собі вирішити питання одноосібно, коли закон вимагає колегіального рішення? Це питання без відповіді.
Стародавні римляни розуміли, що життя за писаними правилами унеможливлює сваволю, тому й наполягали на виконанні законів, навіть, інколи, поганих...
Віктор НІКАЗАКОВ,правозахисник.
