Список небажаних в Україні гостей, як відомо, недавно поповнила ще одна персона — одіозний російський журналіст Михайло Леонтьєв. По правді, то й більшість московських колег ставиться до його
«творчості» з великою долею огиди, що закономірно: так чисто вимита людина бридиться «пахощів» бомжа. Стосовно України, то «тележурналістика» Леонтьєва взагалі відгонить нестерпно диким «амбре»: нахабний чоловічок з незрозумілою при його талантах зверхністю паплюжить нашу країну і українців. Свого часу телеканал «Інтер» поступався власним ефіром, аби найманець виплював чергову порцію брехні проти Віктора Ющенка та його «цеерушної», за оперативними даними автора, дружини. Катерина Ющенко, нагадаю, подала до суду і виграла. Але для Леонтьєва і «суду немає», і самої української нації, що, на жаль, не збентежило їхніх київських винаймачів...Неприструнчене нахабство ставало дедалі агресивнішим. Леонтьєв дозволяв собі
«ділити територію» України, «позбавляти» її права на незалежність і закликати до національної ворожнечі. Одне слово, його журналістська діяльність, якщо, звісно, цим цивілізованим терміном можна назвати геополітичні маразми, вписувалася в параметри українофобії Жириновського, Затуліна та інших осіб, котрим нарешті заборонили в’їзд у країну. Країну, яку вони так ненавидять, але чомусь намагаються вештатися сюди з регулярністю «бізнесменів-човників» на турецькі базари.До речі, речник МЗС Василь Філіпчук не виключає, що в майбутньому така сама доля спіткає і тих іноземних громадян, котрі ображають або принижують українську державу. І нічого дивного, додамо, в цьому немає: кожен, хто шанує себе, не вітає чуже хамство зі своїм хлібом-сіллю. Так заведено в цілому цивілізованому світі.
Однак у Москві цей логічний крок зустріли з обуренням. МЗС Росії розцінило заборону Леоньтєву на в’їзд в Україну як
«недружній акт», так начебто журналіст виснажував себе подвигами на царині зміцнення дружби з «братами-слов’янами», а ті йому замість медальки підклали свиню. Російські дипломати вважають, що це «не сприяє розвиткові добросусідства і взаємовигідного співробітництва», чим доводять дві речі. Або вони зовсім не знайомі з «творчістю» Леонтьєва і плутають її з з добрими казками від «тьоті Валі» — Валентини Леонтьєвої, або антиукраїнські випади в їхньому розумінні і є демонстрацією «добросусідства та співробітництва». Якщо це так, то нам справді не треба «дивуватися подиву» відомства пана Лаврова рішенням української сторони. Щоправда, цікаво, чому за такої «взаємної вигоди» на наукову конференцію до Москви не впустили нашого Сергія Євтушенка, в якого лише одна «провина» перед Російською Федерацією — причетність до української «Пори»? Уявіть, що було б, якби Сергій чи хтось інший на дві держави запідозрив Людмилу Путіну в співробітництві з «МОСАДОМ», а її чоловіка в «підкаблучництві» «Аль-Каїді»і на цій підставі оголосив Росії територіальні претензії?! Втім, наше розуміння добросусідства таку маячню виключає...
