На прикладі Алчевська зайвий раз переконуєшся: порятунок потопаючих — це, справді, справа рук самих потопаючих

Скільки буде, якщо від семи відняти сім?

То загрожує Алчевську знову мерзнути нинішньої зими чи ні? Переконливої відповіді на це запитання поки що, мабуть, не буде. Занадто багато в міському житлово-комунальному господарстві незалатаних дірок і дуже високе почуття відповідальності керівників міста за будь-які обіцянки. Цих обіцянок під час ліквідації наслідків зимової аварії в системі теплопостачання Алчевська було задосить і з боку українського уряду, і з боку «Укрзалізниці», Луганської облдержадміністрації, інших відомств. Тоді, наприклад, мова йшла про будівництво одразу семи котелень, дві з яких Кабмін брав на себе, а дві у примусовому порядку зобов’язував побудувати область. Щоправда, тодішній голова Луганської облдержадміністрації Геннадій Москаль з цього приводу привселюдно вихлюпнув бурю емоцій, образно стрясаючи повітря порожнім обласним гаманцем: мовляв, де взяти грошей для такого будівництва? Одна котельня потягне сотні мільйонів гривень. Міська скарбниця Алчевська тим паче була порожня. У будівництві трьох котелень доводилося розраховувати лише на чиюсь допомогу. Закінчилося все тим, що до опалювального сезону 2006—2007 років жодної із семи котелень алчевці не побачать. Точніше кажучи, не відчують їх тепла.

Під час ліквідації аварії ставилося таке головне завдання: відновити життєдіяльність опалювальної системи й подати теплоносій. Про повну або хоча б часткову заміну теплоцентралі, капітальний ремонт котелень мова тоді не йшла. Розв’язання цих проблем переносилося на час підготовки до нового опалювального періоду, тобто на нинішнє літо. На початку травня, коли було підбито підсумки зробленої роботи з відновлення теплоцентралі, визначили і пріоритети у розв’язанні проблем міського житлово-комунального господарства. Підрядні організації розпочали капітальний ремонт центрального опалення багатоквартирних будинків, і сьогодні у 80 з них цілком оновлено всю опалювальну систему. Але на балансі міста — 855 житлових об’єктів, тож основна робота ще попереду. Робота, яка вимагає величезних капіталовкладень.

Фінанси співають романси

Перша велика аварія в житлово-комунальному господарстві сталася в Алчевську 1972 року. Теж узимку. Як пише у своїй книжці «Алчевська катастрофа» її автор Василь Боровенський, «...ліквідація аварії в 1972 році стала в 3 млн. руб., якщо перевести у гривні — приблизно у 18 млн. грн. Тоді з аварією місто впоралося саме, тому що і місто, і меткомбінат були сильніші, а масштаби аварії менші, тому що місто було набагато менше». Аварія «...не висвітлювалася в засобах масової інформації, люди про неї знали мало. Тоді цілком була відсутня гласність». Аварія 2006 року виявилася набагато масштабнішою. З її ліквідацією не змогли впоратися ні місто, ні область, і коштувала вона, з урахуванням вивезення дітей, ветеранів, монтажу блокових котелень та іншого, понад 100 млн. гривень.

Фінансове питання було і залишається найскладнішим. Для розв’язання нагальних проблем підприємства житлово-комунальної сфери Алчевська щорічно просять у міської влади 19 млн. гривень, а одержують лише десяту частину необхідної суми. Дохідна частина міського бюджету становить 70 млн. гривень, 90 відсотків якої — це захищені статті. Тож викроїти 19 млн. гривень для «комуналки» — завдання, можна сказати, нереальне.

Оцінюючи ситуацію, що склалася сьогодні в житлово-комунальному господарстві міста, експерти називали різні суми для її відновлення: і 30 млн. гривень, і 50.

За попередніми експертними оцінками Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства, було потрібно 43,8 млн. гривень, у тому числі на першочергові аварійно-відбудовні роботи в житловому фонді — приблизно 33,5 млн. гривень.

Кабінетом Міністрів із резервного фонду виділено 12,5 млн. гривень, які цілком освоєні на відновлення систем теплопостачання житлових будинків. Аналогічні роботи обсягом 10,5 млн. гривень виконали відділення «Укрзалізниці», котрі взяли на себе основний тягар у ліквідації наслідків аварії. Підтверджувальні документи на оплату цих робіт перебувають на звірці.

Із 43,8 млн. гривень передбачено фінансування робіт на капітальний ремонт працюючих котелень і аварійних ділянок магістральних теплотрас у розмірі 3,7 млн. гривень і на капітальний ремонт міських очисних споруд у сумі 386, 9 тис. гривень. Сьогодні алчевці просять у Кабінету Міністрів названі суми для виконання першочергового завдання: забезпечити капремонт двох основних котелень — Заводської і Східної, з повною заміною поверхонь нагрівання котлів, до початку опалювального сезону. Із 28 котелень ці дві опалюють до 84 відсотків міста. За термінами ця робота досить тривала. Якщо навіть ремонтні бригади працюватимуть без вихідних, у дві зміни, зможуть завершити завдання лише через два місяці. А до нового опалювального сезону залишилося вже не так і багато часу. Коли Кабмін виділить гроші — невідомо. Після першого звернення до Києва минуло більше місяця. Сьогодні Києву не до Алчевська. Йому розібратися б із власними кадровими проблемами. Якщо, скажімо, гроші і надійдуть із Держрезерву вже завтра, цілий місяць піде на проведення тендерних процедур. Одне слово, політична ситуація у країні ставить Алчевськ у досить скрутне становище. Заводська котельня не буде відремонтована. Вчасне проведення капітального ремонту котла на котельні Заводська і введення його в експлуатацію до початку опалювального сезону — під питанням.

Бюджетоутворювальні підприємства — металургійний комбінат і коксохімзавод за свій рахунок виконали роботи з ліквідації аварії на всіх об’єктах соцкультпобуту, оздоровили частину дітей і пенсіонерів. Сьогодні керівники цих підприємств виділили необхідні матеріали, а також 20 бригад слюсарів і зварників, які ведуть роботи з відновлення старої опалювальної системи. Свою програму в Алчевську виконує фірма «Газ. Тепло». Там, де дозволяє внутрібудинкова система, встановлено 1800 індивідуальних котелень. Робота триває.

Але алчевці все-таки сподіваються на допомогу уряду і з нетерпінням чекають змін на краще.

Луганськ.