Земля тривоги нашої

Та недавно люди дізналися, що їхні городи міськрада віддала фірмі «Алустон-98» для спорудження стадіону. Рішення, затверджене сесією міськради попереднього скликання, вступило в законну силу й було прийняте до виконання, про що попередили власників ділянок. Але звільняти давно оброблювані, «обжиті», озеленені своїми руками території люди не збиралися, намагалися переконати нових власників, що за Земельним кодексом безгоспні землі, які вони обробляють вже два десятиліття, мали б стати їхньою власністю.

Однак представники фірми спершу заходилися вирубувати плодові дерева на цих ділянках, потім зруйнували альтанку, а невдовзі судові виконавці знесли й споруджену Наталією врем`янку. Город Кобелєвої розрівняли бульдозерами, а саму Наталію Володимирівну, яка намагалася їх зупинити, ...прив’язали до дерева, «щоб не заважала». Вони переконують: «Конфлікт з громадянкою Кобелєвою виник внаслідок того, що в процесі звільнення її ділянки від сміття, після візиту судових виконавців, вона накидалася на робітників з арматурою й усім, що потрапляло їй під руку, тож була зв’язана, протягом десяти хвилин її звільнили».

За оповідями очевидців, Наталія чемно підійшла до міського голови Володимира Щербини на розмову. Він каже, що зовні виглядала вона достатньо стриманою, та відчувалося, що емоції переповнюють її: «Жінка, позбавлена городу, звернулася з проханням зупинити беззаконня. Потрібно було відкривати засідання сесії, тож попрохав заспокоїтися — мовляв, у перерві ми з вами побесідуємо. Якщо справді тут можна чимось допомогти, я й виконком постараємось розібратися. Вона, як мені здалося, нормально сприйняла це, повернулася й пішла в зал».

Усі Наталчині сусіди кажуть, що й вони перебувають «на грані» й готові йти до кінця, але вже немає жодних сил роками добиватися правди й відстоювати своє право на мізерний клаптик землі, «бо підтримки не знаходимо ніде». Вони переконані, що будівництво стадіону на колишніх непридатних землях, які вони оживили багаторічною працею, — це просто маскування чергової ринкової оборудки, взаємовигідної для тих, хто давав дозволи на забудову цієї землі. Впевнені: замість стадіону на їхніх городах лаштуються зводити супердороге житло «з видом на море». Вже бачили й рекламу майбутнього багатоквартирного житлового елітного будинку з саме їхньою адресою. Жалкують за тихою й вразливою до неправди Наталією, яка відчайдушно намагалася відстояти своє право на моріжок землі, але ніде не знайшла підтримки, відійшла туди, звідки не повернеться, від повної безвиході, незахищеності й пережитого приниження, не бачачи попереду жодного просвітку, крім одного — відчиненого вікна п’ятого поверху, — кажуть усі, хто її знав. У неї залишився 16-річний син.

Не виключено, що кримінальну справу порушать за статтею «доведення до самогубства».

Між тим, не так вже й давно ми писали про обурливий випадок жорстокого побиття, завдання тяжких травм жителям цілого багатоквартирного будинку Алушти, котрі намагалися захистити своє подвір’я від захланної «козирної» забудови, чомусь дозволеної тут, під самісінькими вікнами людей, місцевими чиновниками, які зневажили всі існуючі норми закону й будівельні та природоохоронні нормативи. А перед тим у своїх публікаціях ми неодноразово звертали увагу відповідальних органів і осіб на всю ту величезну кількість зловживань, що на них заплющували очі місцеві чиновники, які роками (чи так вже безкорисливо й байдуже?) спостерігали, як поруч із санаторієм «Утьос», замість заявлених у планах забудов скромних «гаражиків для човників», здійнялися вздовж охоронного (!) й заповідного (!) узбережжя цілі кілометри шести- й восьмиповерхових «палациків-елінгів».

Алушта стрімко стає дедалі елітнішою, статечних людей вабить сюди аквапарк, комфортабельні пансіонати «Мигдалевий гай», «Море», «Кримські зорі», «Дубна», санаторії «Київ», «Утьос» та й усі інші 83 куротно-оздоровчі заклади, більшість яких зосереджена в Професорському куточку й Партеніті.

Цей курорт прискорено прагне здобути свій шарм і особливий блиск сучасного комфортного містечка біля моря. Натомість, на жаль, так само стрімко втрачає свою привабливість для багатьох тисяч не обтяжених товстими гаманцями простих людей. Хворобливе захоплення так званими уніфікуючими євроремонтами й стандартами, які бурхливо, спішно й надто часто недолуго-помпезно втілюють у життя нові власники курорту та їхні невибагливі слухняні помічники, вже давно і дедалі разючіше псує вигляд колись неповторного й чарівного приморського містечка, де вже нині практично не залишилося милих, тихих, обрамлених садками, гліциніями, кипарисами вуличок й оповитих виноградом суто кримських затишних будиночків.

У місті і в розпал цього курортного сезону знову не продихнути від пилу й чаду бурхливої забудови всього і вся, що вкрай негативно позначається на умовах відпочинку.

Непевні «новобуди» вторгаються в заповідні території навально, уже впритул оточили й заблокували від туристів навіть візитку курорту — стародавню цитадель Алустон. Від них потерпають відпочивальники вже й у приморському парку та на самій набережній, на всьому багатокілометровому узбережжі Професорського куточка. Однак, незважаючи навіть на те, що це питання розглядалося вже й на засіданні Постійної комісії Верховної Ради автономії з рекреаційного, санаторно-курортного комплексів і туризму, влада міста жодних заходів не вживає. Вулицями й набережною цілодобово гуркотять, залишаючи шлейфи пилу й газу, важковаговики й вантажівки будівельних компаній, які вже створили продбазу навіть поруч з... елітним пансіонатом «Море». Біля не менш престижного аквапарку ядуча задимленість від крутих авто, шлагбаум на набережній існує лише для збирання грошей за проїзд, а не заборони руху транспорту вздовж пляжів і рекреаційних закладів, щоб потрапити в які, людям доводиться буквально протискуватись між тісними рядами машин. Псують імідж курорту й украй забруднені території, темні «вулиці розбитих ліхтарів», повсюди відсутні й контейнери та урни для сміття.

Тож гості й жителі Алушти не мовчать і пишуть нам до редакції про нездатність місцевої влади навести порядок на донедавна чарівній території.

Скаржаться: уже навіть велетенську ділянку центральної набережної Алушти в районі морвокзалу перетворено на масштабний будмайданчик, роботи на якому ведуться з ранку до ночі, хоча пояснити це лише поспіхом комерсантів, щоб устигнути ощасливити відпочивальників новими розвагами вже цього літа, важко. Адже йдеться про захоплення дуже дорогої й привабливої території біля хвиль, в самісінькому центрі міста, яка здавна стала улюбленим місцем відпочинку алуштинців і гостей курорту. Замість колишніх доступних атракціонів нині тут без усяких дозволів і узгоджень розгорнулося спорудження капітального, щонайменше двоповерхового, стаціонарного розважального комплексу з каменю й металоконструкцій біля самісінького прибою, що категорично заборонено. Спішно замуровують набережну, пірси й причали люди без дозволу місцевого архітектора, відділу капітального будівництва, всіх інших дозвільних установ, організацій і документів, щоб поставити їх і громадськість перед фактом готовності об’єкту, адже давно відомо: тоді вже важче буде щось вжити проти самочинних, проте спритних забудовників.

Обурені жителі Алушти в комітетах самоорганізації громадян вже зібрали й підписи по всіх мікрорайонах міста під зверненням до керівництва Алушти і Криму, але на їхні протести не відреагував ніхто досі.

Тим часом факти земельних зловживань на півострові множаться невпинно. Хто ж нарешті зупинить цю вакханалію землезахоплень і манію бездумного та протиправного забетонування чарівного кримського узбережжя?

Чи за політичними змагами у нашої владної еліти до майстрів забирати землю «на хапок» все руки не доходять? Адже минув уже рівно рік, як під час засідання на півострові міжвідомчої комісії з перевірки використання земель в Криму було наголошено: «Земельна криза в автономії стала фактором національної безпеки України». Переглядають позиції щодо експертної оцінки земель, розбираються з експертами-оцінниками, що мали ліцензії Держкомзему, «які вели роботу без ефективності для ринкової системи», створюють автоматизовану систему єдиного земельного кадастру, кордони і межі земель на території півострова за цивілізованими європейськими мірками, інвентаризують, розбираються з непрозорим продажем і відвертим менджуванням землями на території Нікітського ботанічного саду, Ялтинського лісо-гірського природного заповідника, унікальних узбережних парків, радгоспів-заводів Національного виробничо-аграрного об`єднання «Масандра», інституту вина й виноробства «Магарач», Алупкинського садово-паркового музею-заповідника та інших охоронних і безцінних землях, в курортних містах і селищах усього Південнобережжя, які досі залишаються без генпланів, вводять цілий ряд законодавчих актів як на рівні Верховної Ради Криму, так і парламенту України, які б дозволили сформувати прозорий і цивілізований земельний ринок, розробляють широко розрекламований перспективний план розвитку морського берега, унеможливлюють кулуарність у земельних питаннях, намагаються покарати й назвати конкретні прізвища осіб, винних у розбазарюванні кримських земель... — досі.

Земельно-будівельні катаклізми й скандали півострова тривають і загострюються, а безцінні кримські землі допродують оптом і в роздріб з шаленим зиском. Адже, за підрахунками фахівців, корупціонери позбавляють Крим заповідної землі на 1500000000 доларів. Кримський гектар так і не набув законного виміру, хоча декларують потребу «гасіння пожежі» земельної проблеми всі. Коли ж дочекаємося обіцяного недопущення розтринькування Південного берега? Може, вже запізно, адже нині ледь не весь берег опинився за приватним парканом. Проте й нині грабунок наших дітей і онуків триває, адже йдеться про загальнонародний, національний скарб. А ми ще дивуємося останньому спалаху самозахоплень землі з боку незаможних верств кримських татар та представників інших народів півострова.

Боротьба за сотки на Південнобережжі триває. Повернення «блудного» гектара поки що не очікується.

Крим.