Коли руки Юрія Павлюка стали «зайві» на Дубенському автопідприємстві, він, як селянський син, вирішив повернутися до землі в надії на те, що вона не стане для нього мачухою.

Колишній будівельник, єдиний міський житель, який обрав фермерство, мріяв: облагородить пасовище, вирощуватиме зернові, картоплю, овочі, розводитиме худобу. П’ятнадцять років тому Дубенська міська рада виділила Павлюкам 33 гектари неугідь на околиці міста. Юрій Іванович гадав отримати наділ з правом успадкування, а тому вклав певні кошти. Але в акті записано: «Надається земля з правом користування». Відтак фермера не полишає тривога: а що, як заберуть у нього землю, скажімо, під забудову? Геодезисти, які складали знімок наділу (він найнижчий за градацією кадастру), не приховували свого здивування: «Гіршого поля вам не могли виділити?».

До того ж під’їзди до наділу нікудишні. Тому мусить фермер чекати, поки сусіди не зберуть урожай. Тим часом його зерно осипається. Бідкався він, що хтось розкурочив водокачку, тепер підтоплюється частина його поля. Звертався до влади, у спілку фермерів, аби допомогли зарадити біді, але там недвозначно натякнули — це, мовляв, його власні клопоти.

— Як і колись, господар не вільний у своїх діях, не може збільшувати виробництво продукції, — каже Юрій Павлюк. — Тримав 11 корів, 17 голів ВРХ, 64 вівці, 7 коней. Але через неподобства на ринку збуту звів до мінімуму поголів’я худоби, відмовився від овець. Можу виручити за кілограм яловичини 4,5 гривні, 24 копійки — за кілограм живої ваги баранини (сотні кілограмів нікому не потрібної шерсті закопав). То коли я назбираю 4,5 тисячі доларів на малий комбайн чи тракторець?

— Стосовно кредитів, — розмірковує фермер, — з преси дізнався, що для АПК цьогоріч ніби виділено 17 мільярдів гривень. Тим часом у банках воліють мати справу з колишніми колгоспами, які мають що закласти. А не з фермерами, в яких нічого немає. Та й брати кредит під 18 відсотків річних — невигідно. А щоб узяти його, потрібно зібрати і подати в банк майже 60 довідок.

Юрій Павлюк вважає: має бути диференційований підхід до тих, хто господарює на землі. Не можна, на його думку, під одну гребінку «чесати» вчорашнього голову колгоспу, якому дісталися гарні поля, техніка, приміщення і який на чолі фермерського господарства не бідує, і селянина, котрий дає лад 7—10 гектарам, умиваючись сьомим потом.

— Докучає фермерам і непродумана звітність, — каже Юрій Іванович. — Щомісяця до 20 числа рапортуй про прибутки, скільки коштів отримав, як ними розпорядився. Та які кошти, скажімо, в січні—березні? А не здав вчасно звіт — чекай штрафу. Добре було б, якби користувачі наділів розміром до 50 гектарів складали звіти раз-двічі на рік.

— Чи відчули бодай якесь полегшення чи допомогу з боку держави цього року. Адже 2006-й оголошено Роком села? — цікавлюся.

— Крім порожніх слів та обіцянок, село більше ні на що не розжилося, — махнув рукою Ю. Павлюк. — Скільки мовлено на різних рівнях про диспаритет цін, а нічого не змінилося: пальне, техніка постійно дорожчають, а закупівельні ціни на тваринницьку продукцію падають. Я вже вам розповідав, що звів нанівець овець. Зараз маю для реалізації кілька півтонних бичків, та не можу вигідно їх продати. А загалом торік наша фермерська сім’я (а разом з Юрієм Івановичем працюють його дружина, два сини з невістками, дві доньки. — Авт.) спрацювала «так на так».

— Ви запитували про підтримку держави, — продовжує фермер. — Так ось торік я придивився до болота, надумав облагородити його під ставок. Коли натякнув про допомогу в районному управління сільського господарства, там на мене подивились, як на невиправного романтика.

За своєю вдачею цей невисокий чорнявий 54-річний чоловік — прагматик. Працюючи на землі, він і агроном, і ветлікар, і економіст. Давно прорахував, що тваринництво за сучасних цін — збиткове, вигідніше займатися картоплею, овочами. Але полю потрібна органіка, та де її візьмеш, якщо у хліві не буде хвоста? Були б стабільні ціни, то не втрачали б час на ринку дружина Марія Іванівна, дочки Іванка чи Ольга, не слухав би знущальне від перекупників: «Куди ти дінешся? Не сьогодні-завтра віддаси бичка».

Рівненська область.