Школі в селі Журавське Луганської області Міловського району загрожує закриття. Навчаються в ній дітлахи із трьох сіл: окрім вищезгаданого населеного пункту, ходять сюди ще з Ярського і Червоної Зірки. Директор навчального закладу, котрий потрапив до чорного списку, Світлана Войтенко згадує, що 1990 року, коли вона прийшла працювати в Журавське, у школі було 60 учнів, 1 вересня 2005-го за парти сіли 35, тепер їх залишилося лише 24. Втікають із села люди. Хто в місто, хто до Росії — і не від доброго життя.

А тут ще у високих інстанціях підрахували, що утримувати педагогів на таку кількість учнів далі невигідно. Дітлахів збираються возити на навчання до Великоцька — це за 15 кілометрів звідси. Директор, а з нею і весь учительський колектив, мешканці села б’ють на сполох, закликаючи не закривати школу і небезпідставно вважаючи, що з її ліквідацією з карти України зникнуть три села. Спираючись на сумний досвід прилеглих сіл, пророкують, що це станеться через 5—7 років. Як правило, доживають віку старі, всі інші їдуть.

Учителі не раз зверталися з проханням зберегти школу або хоча б створити на її основі школу-інтернат для дітей-сиріт, дітей із багатодітних, малозабезпечених і неблагополучних родин. Але в райдержадміністрації сівачам розумного, доброго, вічного компетентно відповідають, що районний бюджет цієї затії не потягне. Учителі не здаються: в переданому до газети «Голос України» листі просять допомогти в вирішенні питання Кабінет Міністрів, Міністерство освіти і науки.

— Адже і кадрами ми забезпечені, — в розпачі розповідає Світлана Войтенко перед стендом досягнень своїх учнів. — Учителі примудряються і вдома по господарству встигати, і в школі викладати. А діти — найкращі. Ось грамоти, незважаючи на те, що ми один із найвіддаленіших пунктів Міловського району. Село Червона Зірка — найдальша східна точка України — так записано у всіх довідниках. Скільки наших учнів, підтверджуючи свої знання, вступають до луганських і харківських вузів! Обладнанням у школі забезпечені. Є комп’ютер, музичний центр, подаровані нам нашим спонсором сільгосппідприємством «Нібулон». Є мікрофони — діти співають, танцюють, грають у спектаклях. А скільки спортивних досягнень! Навіть УАЗ є — його допомогли в райраді взяти в оренду в центральної райлікарні. Ремонт нещодавно зробили. Інтернат дав би нові робочі місця. Нехай чотири. Бо куди тепер у нас у селі піти працювати? Школа, фельдшерський пункт, бібліотека (півставки) — все... І сезонні роботи.

— Якщо закриють, — з гіркотою продовжує Світлана Миколаївна, — базу роздадуть у школи району. А будинок... Ви ще не їздили нашим селом?.. Подивіться, що залишилося від двоповерхівок! Усе розтягнуто, як після бомбування...