Як стало відомо на засіданні уряду минулої середи від глави Держкомстату Олександра Осауленка, у червні зростання реального ВВП становило 9,3 відсотка порівняно з аналогічним періодом минулого року, за півріччя — 5 відсотків.

Уряд висунув ультиматум: тепло буде тим, хто платить.

Ранковий інтернет для мене починався з опитування операторів фондового ринку, яких запрошують відповісти на запитання, як політична криза в країні позначиться на капіталізації провідних підприємств країни. І сім днів на тижні мені повторювали: ніяк. Котрийсь з керівників Нацбанку поінформував, що через політичну нестабільність не варто очікувати якоїсь екстремальної реакції валютного ринку, а хіба могло бути інакше? І фондовий, і валютний ринок, і загалом економіка вже звикли працювати за умов політичної нестабільності. Той факт, що, за підсумками півріччя, країна має вищий результат, аніж торік, і якісніший (з огляду на відновлення соціальної справедливості перерозподілу суспільних коштів. —Авт.), аніж позаторік, зараз дивує хіба що ортодоксальних політиків. Промвиробництво другий місяць поспіль демонструє стрімке зростання (9,6 відсотка — в червні, 10 — у травні). Нехай темпи ще не минулорічні, однак висхідні і потенціал коксохімічної, добувної, нафтопереробної галузей реалізовано не вповні. У лідерах важка артилерія — машинобудування, металургія, харчова промисловість. Будівництво перекрило рубіж шести місяців минулого року на 6,5 відсотка, транспорт — на 8. Результати говорять самі за себе. Харківщина, за приросту обсягів виробництва в першому півріччі у 5,71 відсотка, перерахувала до загального фонду держбюджету на 725,3 мільйона гривень податкових зборів більше, аніж минулого літа. Жнива також тривають за графіком, що обіцяє не гірший, аніж торік, врожай. Інфляція у річному вимірі не зростає, а знижується, хвилю інфляційних тенденцій 2004—2005 років таки здолали. Отже, якщо суворо додержуватися дефініцій, то країна за політичної нестабільності продовжує позитивний, обнадійливий, тренд економічного зростання.

Але перед нею стоять цілком реальні ризики. Нагадаю, один зі сценаріїв Мінекономіки не виключає втрати 1,3 відсотка ВВП через ймовірне погіршення світової кон’юнктури, зростання цін на газ та електроенергію. Поки що вони не справджуються: світові ціни на металопродукцію зростають, а від подорожчання енергоносіїв і зростання тарифів інфляційні наслідки ще попереду. І чи не найприкріше, що ефективність дій команди Юрія Єханурова стає і предметнішою і дедалі вразливішою. Так, минулого тижня парламенту запропонували денонсувати україно-кіпрську угоду щодо уникнення подвійного оподаткування. Простіше кажучи —унеможливити тим самим доступ українським бізнесменам до так званого «податкового раю». Нагадаю, після того, як його вивели зі списку офшорів (після приєднання Кіпру до ЄС. — Авт.) мало що змінилося — до 50 відсотків вітчизняного ВВП перебуває в офшорах. Але треба мати безприкладну уяву, щоб передбачити легке проходження цього законопроекту через парламент.

Ще раз про ризики. За участю керівників облдержадміністрацій уряд заслухав інформацію про стан підготовки країни до зими. Схоже на те, що ми тільки надибали сани, які треба готувати улітку. Так, станом на 1 липня, до сезону підготовлено тільки 26 відсотків котелень, відремонтовано 24 відсотки і 28 відсотків каналізаційних мереж водопровідних, 17 відсотків — тепломереж, половину від запланованого розподільчих ліній електропередач, 39,2 відсотка —підстанцій, тощо. Фігурально, перезимувати без проблем може поки що, грубо кажучи, 23,5 відсотка житлових будинків. Продуктивніше працюють енергетики, які краще за інших усвідомлюють безальтернативність підвищення тарифів на електроенергію. Діючі до 1 липня ц. р. не відшкодовували навіть витрат на її виробництво, не кажучи вже про доставку до споживача. Мало того, підприємства комунальної теплоенергетики від початку року накрутили 420 мільйонів гривень боргу за електроенергію (близько половини — за Донеччиною). Разом з боргами водоканалів за неї набігає чимала сума, якої якраз і бракує для завершення ремонтних робіт до початку опалювального сезону. Звідси ультиматум Мінпаливенерго: електроенергія постачатиметься водоканалам за графіком тільки за умов стовідсоткової оплати. Зі свого боку в. о. Прем’єр-міністра Юрій Єхануров наголосив: «Теплопостачання реально розпочнеться там, де будуть повні розрахунки за газ».

До речі, що підвищення цін на електроенергію зле позначиться на сімейних бюджетах — не факт. У держбюджеті на 2006 рік заплановано 1 мільярд 72 мільйони гривень на житлові субсидії та пільги у разі підвищення тарифів. Станом на 5 липня фактичні витрати за цією статтею становили 933 мільйони гривень, що давало змогу в. о. міністра фінансів Віктору Пинзенику рапортувати навіть про економію 138 мільйонів гривень. Тим часом уряд вже підрахував, що додаткові витрати від підвищення тарифів на електроенергію для населення становитимуть приблизно 60,9 мільйона гривень, тобто враховується та обставина, що кількість сімей, які матимуть право на субсидію, зросте до 55,3 тисячі. І найголовніше: уряд не вважає це істиною в останній інстанції. Так, в. о. міністра економіки Арсеній Яценюк вважає за доцільне скликати спеціальну нараду під головуванням глави уряду з питань, що стосуються функціонування механізму надання пільг та субсидій, наголошуючи при цьому на складності одержати таку допомогу у сільській місцевості. До слова, Господарський суд Києва серед тижня відмовився задовольнити позов Федерації профспілок України щодо визнання недійсною постанови НКРЕ про підвищення тарифів на електроенергію для населення, хоча ФПУ і пообіцяла продовжити оскаржування зростання тарифів.