Днями до Києва завітав дворазовий рекордсмен «Книги рекордів України» професор Андрій Слюсарчук. Він запам’ятовує тисячі цифр за лічені секунди, знає два мільйони знаків після коми в числі «пі» і тримає в голові сім тисяч книжок. Кореспонденту «Голосу України» вдалося поспілкуватися з генієм і самій переконатися у надзвичайних здібностях львів’янина.

— Андрію, у пресі вас вже встигли охрестити людиною-калькулятором. Вас це ображає чи, навпаки, радує?

— Я думаю, що це неправильно. Адже кожен з нас може виконувати ті чи ті математичні дії усно. Мене ще називали «Доктор Пі». Це прізвисько мені ближче. Та я б прозвав себе майстром самопізнання. Бо для мене те, чим я займаюся — така собі майстерня, в якій я прагну через призму себе зрозуміти оточуючих і вийти за межі стереотипів, які міцно закріпилися у нашому суспільстві.

— Як віднайшли у себе талант? Коли зрозуміли, що відрізняєтеся від інших дітей?

— Я завжди вирізнявся. Якщо моїх однолітків цікавили велосипеди та іграшки, то мене захоплювала медична література. З раннього віку я знав, що буду лікарем. У шість років мене цікавили такі речі, як гіпнотерапія, захоплювали ситуації, пов’язані з медичними досягненнями. У 9—10 років я володів вищою математикою, німецькою мовою. Я запам’ятовував усе, що бачив. Дуже часто це грало зі мною злі жарти. Я й досі пам’ятаю повідомлення про загибель батьків і те, що відчував у ту мить. Та згодом я навчився керувати інформацією.

— У 12 ви закінчили школу, а в 13 вчилися у медуніверситеті. Як ставилися до вас однокурсники?

— Вони мене дуже любили. Я для них був такою собі маленькою іграшкою. Весь факультет мене захищав. Викладачі ставилися по-особливому. Вони не питали мене, чи я вивчив той чи інший предмет. Вони питали, чи я їв, виспався, чи мене ніхто не ображав. У 13 років я вже був такий собі бізнесмен. Коли до мене приходили журналісти, то я казав їм, що відповім на запитання, якщо заплатять десятку. З тих грошей купував фонендоскоп чи нову книжку.

— До яких хитрощів вдавалися у студентські роки?

— Я міг за одну ніч вивчити весь курс, успішно здати сесію і ще й допомогти своїм однокурсникам. Я ніколи не писав лекцій. Я їх просто запам’ятовував. Одного разу навіть трапився конфлікт з одним із моїх викладачів у Петербурзі, де я вчився на психолога. Він змушував всіх студентів записувати його лекції. А я умудрявся сидіти на першій парті і нічого не писати. Колись він не витримав і запитав, що розповідав три дні тому. Я процитував йому дослівно все, що він казав на лекціях від початку й до кінця, тоді аудиторія «впала». Я одразу став фаворитом цього курсу.

— Андрію, як ви забуваєте, адже людина не може тримати стільки інформації в голові?

— Я навчився вмикати і вимикати свою пам’ять. Я витісняю все на рівні іншої інформації. Мою пам’ять можна уявити таким чином: озеро, ніч. І я ніби ліхтариком наводжу пучок світла на якусь частинку озера. І цей пучок є зараз моя свідомість — це те, що я зараз пам’ятаю, те, чим я керуюсь. А те, що лежить за межами того світового пучка, є якраз обсяг моєї пам’яті.

— Як застосовуєте у роботі свої вміння?

— Сьогодні я співпрацюю з трьома школами-інтернатами для розумово відсталих дітей у Житомирі, Львові, Закарпатті. Я спілкуюся з дітьми, намагаюся зрозуміти, як вони мислять. Я впевнений, їхній інтелект можна вивести на середній статистичний. Навіть якщо природою їм це не дано. Крім того, моєю методикою зможуть скористатися люди, які з тих чи інших причин втратили пам’ять. Я допоможу їм використовувати інші інструменти. Якщо, наприклад, у майстра затупилася стамеска, то це не привід казати, що він не зможе бути професійним теслею. Адже він може використати інший набір інструментів і так само досягнути успіху. Ці діти, мої пацієнти, теж використовують один інструмент. Тож моє завдання — показати їм інші інструменти пам’яті.

— Тож у чому полягає ваша методика?

— Я можу розкрити тільки кілька моментів, але все ж таки основне залишу у таємниці. Перше правило у моїй методиці — бути емоційним. Сьогодні проявляти емоції стало незручно. Нас вчать жити штампами, тому ми помираємо ще живими. Друге правило — це видозмінений стан свідомості. Хочу сказати, що це стани, які для конкретної особи є нестереотипними. Так, наприклад, веселий сміх. Задумайтеся, як людина глибоко фіксує у пам’яті все, що було цікаво, смішно. Як ефективно запам’ятовує біль, трагедію, обставини життя, які просто збили з ніг. Це відбувається тому, що вони були пов’язані з правою півкулею. Третє правило — сфокусуйте мотивацію, подивіться як ви зацікавлені в проблемі. Для того, щоб бути вмотивованими, потрібно любити себе і оточуючих. Дивно, та іноді людей більше захоплює телевізор, а не інша людина. Спробуйте поставити телевізор на узбіччя і побачити реакцію тих, хто проходить повз. Усі намагатимуться забрати його собі. А коли там лежить нещасна людина, ми не зупиняємося, щоб розділити з нею горе. Ось ці прості правила нехай кожний з вас використовує, і даю вам слово, що буде геніальна пам’ять. І багато з тих, хто використає ці поради, зможе навіть перевершити мене.

— У ваших планах відкриття школи? Який заклад це буде?

— Я б уже давно робив щось корисне для суспільства, але, на жаль, я не мільйонер. Я хочу створити навчальні курси за моєю методикою. Сьогодні в мене вже є учні. Один з них знає близько 15 тисяч знаків числа пі, запам’ятовує в межах чотирьох хвилин до 500 цифр і фігур. І в межах трьох днів — до 40 сторінок друкованого тексту. Це досягнення.

— Фірмове тренування пам’яті від Андрія Слюсарчука?

— Багато студентів дуже не люблять ходити на лекції. А у мене є легка вправа: прийдіть на лекції і спробуйте запам’ятати свого викладача від ніг до кінчиків волосся. Роздивляйтеся, у що він одягнутий, який тембр використовує, як змінюються його емоції, фіксуйте це. А, йдучи до гуртожитку, спробуйте це все прокрутити в голові двічі. Гарантую, на заліку буде достатньо згадати обличчя викладача і одразу в мозку випливе потрібна інформація.

— Я чула, що вас постійно запрошують на олімпіади за кордон?

— Так, це олімпіади типу «Людина-пам’ять планети». Та якби я поїхав на олімпіаду у США, її одразу б закрили. Я вже перевищив досягнення її учасників у 1000 разів.