Попри всілякі розбіжності та протиріччя в українському політикумі, всі присутні там серйозні «гравці» сходяться на тому, що шлях України — інтеграція у євроспільноту. І незалежно від формату, в якому існуватиме система «Україна — ЄС», запорукою її ефективності = корисності саме для нашої держави є підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Один з найголовніших і обов’язкових кроків на цьому шляху — проведення реформ у енергетиці. Саме «реформ», бо ситуація через невпинне зростанні цін на енергоносії у світі вимагає якомога швидкого розв’язання низки різноманітних і складних проблем.

Важливою складовою зміцнення енергетичного сектору, зменшення енергозалежності від зовнішніх постачальників має стати розвиток добування такого вуглеводневого ресурсу, як шахтний метан. Адже за його запасами у вугільних шарах наша держава посідає восьме (а за розрахунками деяких фахівців навіть шосте) місце у світі.

Потенційно небезпечний шахтний метан — супутній продукт вуглевидобування — у світі навчилися вилучати, транспортувати спеціальними газопроводами та використовувати для виробництва електроенергії у комунальному господарстві, для опалення шахт тощо. Найширше опанували ці технології в США, де у загальному балансі видобутку блакитного палива в державі обсяг шахтного метану становить майже вісім відсотків. У нас така робота проводиться у дуже малих масштабах, є скоріше виключенням, ніж правилом. Поодинокий вражаючий приклад — шахта ім. О. Засядька в Донецьку. Торік видобуток газу становив тут 150 млн. м3. Нині саме на шахтному метані на підприємстві працює електростанція потужністю 66 мВт, де встановлено 12 когенераційних модулів. За допомогою американських грошей, американських спеціалістів і американської техніки проводиться вилучення вугільного метану на шахті «Краснолиманська».

Ми, машинобудівники, порушуємо питання про масштабне розгортання в державі робіт з видобутку шахтного метану не лише тому, що бачимо від того користь для зміцнення енергетичної бази держави, а й сподіваючись, що нова індустрія вибудовуватиме технології з використанням не лише зарубіжного досвіду та імпортної техніки, а й спираючись на український потенціал машинобудування, на вітчизняний промисловий і науковий потенціал. Зокрема, для забезпечення безпечного буріння свердловин у вугільних шарах, аби «взяти» метан, доцільно використовувати пересувні азотно-повітряні мембранні станції серії АМВС, випуск яких освоїв концерн «Укрросметал». Й це не лише наша точка зору, а й позиція наших німецьких партнерів, котрі бажають зайнятися вилученням метану з вугільних шарів в Україні, бо вміють це робити. Їхній інтерес до видобутку шахтного метану викликаний тим, що згідно з Кіотським протоколом протягом 2008—2012 років Німеччина повинна значно знизити викид речовин, котрі створюють парниковий ефект (у 2012 р. він має бути менший на 21 відсоток від того рівня, який був у Німеччині у 1990 р.). При цьому Кіотський протокол передбачає, що це зниження через тотальний характер парникового ефекту необов’язково має бути отримано саме на теренах Німеччини. Метан, що виходить на поверхню з вугільних шарів під час вуглевидобутку, як парниковий газ, у 21 раз небезпечніший за СО2. Вилучати його з українських шахт і спалювати, аби це йшло «в залік» виконання норм зменшення викидів, зафіксованих для Німеччини у Кіотському протоколі — ось мета наших партнерів. Мало того, нині народжується ринок, на якому торгуватимуть квотами на викиди! Тут продавцем виступатиме той, хто може запропонувати: «У країні Z я здійснюю проект, котрий скорочує там викиди парникових газів в атмосферу на N млн. м3 на рік у перерахунку на СО2. Якщо вам треба скоротити викиди в себе, але це занадто складно — купуйте право скористатися нашим скороченням». І як тільки перший період зобов’язань Кіотського протоколу запрацює — даний ринок, сегмент якого вже діє в межах ЄС, стане глобальним. Це станеться досить скоро — у 2008 році.

Але свої плани участі у проектах видобутку шахтного метану цим напрямом ми у себе в концерні «Укрросметал» не обмежуємо, бо знаємо, що одна з провідних американських компаній у даній галузі — Amoco опанувала технологію витискання метану з вугільних шарів азотом. Наші сучасні азотно-повітряні станції потрібні саме для такої технології. Тому прагнемо брати участь у її реалізації в Україні.

На часі, дуже на часі питання про створення вітчизняної вуглеметанової галузі.

Але, щоб вона народилася, потрібна державна підтримка цього процесу, як це було здійснено у тих самих Сполучених Штатах, де нині понад 100 фірм-операторів видобувають вугільний метан, як це було у Канаді, в Австралії.

Ми сподіваємося, що у нового уряду дійдуть руки до цієї проблеми, що Мінвуглепром запропонує відповідну державну програму, а Верховна Рада нинішнього скликання повернеться до розгляду внесеного ще на початку 2004 р. проекту Закону «Про газ (метан) вугільних родовищ», і цей документ буде допрацьовано з урахуванням нових реалій та прийнято, що створить необхідну правову базу для залучення інвестицій у перспективний напрямок розвитку вітчизняного паливно-енергетичного комплексу.

А. САЛЮК,генеральний конструктор концерну «Укрросметал», директор Міжнародного інституту компресорного і енергетичного машинобудування (MІKEM).