Курортні спокуси

Давньою традицією Криму є неодмінний у розпал літнього сезону наплив тисяч власних і зальотних, юних і не дуже, доларних і рубльових, елітних і трасових, готельних і вокзальних «жриць продажної любові». Ці дами злітаються, як метелики на світло, на чуже свято безжурного життя біля моря, щоб максимально витрусити гаманці невибагливих шукачів сумнівних утіх і розваг.

Їх кількість і ціни за специфічні послуги коливаються залежно від зростання цін на продукти, комунальні послуги і пальне. Вони знають, що в часи жіночого безробіття тут знайдуть завжди затребуваний і добре оплачуваний заробіток, який, утім, обкладається дуже високою даниною «кураторів» цього бізнесу. Кожна прагне сороміцькою працею заробити на власне щастя: дім, машину, догляд власних дітей чи немічних батьків, відкласти дещицю і на свою нежебрацьку старість. Хоч до неї дожити — мало шансів, бо на цій криміналізованій стежці обов’язково доведеться пройти через жорстокі внутрішньокорпоративні «розбірки», чіпкі лабети сутенерів і «бандерш», «дахи» міліціонерів і чиновників, тортури збоченців, клієнтів-маніяків чи любителів «жорстокого кайфу», дикі оргії, психологічні зриви, наркотики чи алкоголізм, сифіліс чи СНІД або все це разом.

...Вже при в’їзді на півострів ви помітите присутність обабіч доріг «дівчат і дам» різного віку, що нікуди не поспішають, так званих вуличних і трасових проституток — нижчої касти цього безпутного племені. Вражаюче багато їх влітку, і що ближче до узбережжя, то частіше вони підпирають рекламні щити на зупинках чи біля автозаправок, старанно голосують власникам іномарок. Найбільше їх нині — самотніх і групами — на трасі Сімферополь—Ялта—Севастополь.

Ціни на інтим навіть цього «непотребу» (з яким клієнти не церемоняться), невпинно зростають. Як свідчать поінформовані люди: коли торік ціна за «звичайний сеанс» таких послуг була 50—70 грн., то нині 100—250. Подорожчала улітку до 70 гривень і «п’ятнадцятихвилинка делікатного орального сеансу».

...Дівчатка за викликом (найчастіше студентки з гуртожитків, яким уже вистачає грошей на власний мобільник чи й «контракт» з таксистом-звідником, або на зваблююче оголошення в курортній газетці), починають торгівлю собою з 50 доларів. Щомісяця «активістка» отримує зазвичай більш як тисячу доларів, менш популярна — п’ятсот. Оперативники кажуть, що трапляються в зграйках цього штибу й зовсім наївні, простуваті, але меткі «мордашки» без жодної освіти, яким невміння відрізнити «Гегеля від Гоголя» компенсує природна врода та кілька анекдотів. А то й вчорашні школярки, не обов’язково — випускниці, які стрімголов погналися за маревом легкого заробітку, довіривши свої новенькі паспорти непевним людям.

Клієнтів у них вистачає, чимало різних чоловіків розважається на кримському курорті. У багатьох із них відпустка асоціюється з сексом — «щоб як в кіно». Будь ласка! Тут навіть назви деяких кафе й ресторанчиків навіюють певні «хтиві наміри». Приміром, «Вдалі от жон», «Страсть» чи навіть «Лєтняя сосулька»! Та й працює більшість із них усю ніч, до ранку, «до останнього клієнта».

Трепетні «метелики» ведуть переважно нічний спосіб життя. Взимку виходять на полювання з двадцятої до третьої години, влітку — до світанку.

Найдешевшими вважаються саме зимові «десятидоларні» проститутки. Це здебільшого знедолені діти з найнижчих прошарків суспільства, втікачі з неблагополучних родин, інтернатів, конаючих сіл і міських нетрів, усі, кого на узбіччя доріг і життя виштовхує нужденність і голод. Клієнтура в них відповідна: чорнороби, зіпсовані вулицею безвусі лайдаки, завсідники пивниць, злодії і розбишаки, водії, будівельники... Платять не всі. Є такі, що покористувалися і «адью». Скаржитися нікому — «бо приїжджі». Часто у таких відбирають паспорти, тримають у покорі, волю ламають побоями, алкоголем і наркотиками й примушують «відробляти» за все: прописку, нічліг, харчі, тримають у режимі боргової кабали. Так кажуть правоохоронці. «Наївнячки», котрі опинилися на трасі, щоб зробити своє життя багатим і красивим, дізнаються тут про наймерзенніше життєве дно, з якого видряпатися важко. Є й ті, що стоять тут, аби прогодувати дитя після «світлого кохання», трапляються навіть вагітні, на яких теж є попит «особливих цінителів».

...Дорожча категорія — валютні «путани», які тусуються мало не біля кожного бару, пансіонатів, готелів, аквапарків чи саун. Ці коштують від сотні доларів (бо вже мають візитки, певні навички куртизанок, відповідне вбрання, поверхове знання мов, етикету, «відстібають» контролюючим «тьотям» і «дядям», які й пропонують їх клієнтам у номерах — через агентуру з охоронців, офіціанток, консьєржок, буфетниць, масажистів чи банщиків).

Найвищі в цій ієрархії і найщедріше оплачувані — так звані «спецзамовлення», яких замовляють в номери завсідники «крутих» приватних готелів. З такими «лялечками на виїзд» не соромно з’явитися не лише на холостяцькій збіганці, а й на корпоративній вечірці чи діловій зустрічі.

...Їх міліція в курортний сезон обраховує тисячами, скаржиться, що притягти до адмінвідповідальності за це заняття складно, бо «завжди бракує доказів». Притягають за цією статтею зазвичай кілька десятків «активісток» від шкільного віку до «бальзаківського». Найтяжче «возитися» з цинічними підлітками та наївними дівчатками, обдуреними «цяцянками-обіцянками» красивого життя. Цей «бізнес» невигойно калічить їх на все життя, якщо воно у них лишиться.

«Задокументувати» їх усіх нині тяжко. Кожна з пелюшок уміє качати права. У прийомнику-розподільнику їх тримати заборонено, центрів тимчасової ізоляції для неповнолітніх порушників ще не створили. А «підстарки» відпрошуються традиційним виправданням: «Тільки цим ось заняттям і можу прогодувати діток». Утім, перше ж затримання фіксується в юній біографії у спеціальній обліковій картці з обов’язковою «грою на піаніно» — взяттям відтисків пальчиків і першим «пам’ятним» штрафом від 85 до 170 гривень. Уже друге затримання обійдеться продавщиці власного тіла й душі в 136 чи 255 грн. Наступні — дедалі дорожче. Оскільки «дєвушкамі» маніпулюють найчастіше кримінальники, то і втягують їх у підсудні справи, змушують до відверто бандитських дій. Найчастіше самі «братки» підстерігають підгулялих клієнтів, щоб пограбувати, а «дамам» доручають підсипати у напої клофелін або інші запаморочливі препарати.

Найчастіше потрапляють в поле зору міліції повії, зорієнтовані на масового споживача непевних утіх, рідше — на багатих клієнтів, зовсім поодинокі — на дуже багатих. Між цими кастами існує жорстка межа, а всередині кожної — нещадна конкуренція за сфери впливу, надійних «папіків», охоронців, помічників і лакеїв секс-бізнесу і клієнтів. У Ялті, трапляється, вранці знаходять повій у сміттєвих баках навіть на центральній набережній. Такі розрахунки в цьому середовищі — звична річ.

А медиків вражає байдужість до власного життя і здоров’я представниць усіх, без винятку, «професійних каст» цієї категорії наших співгромадянок. Рідко яка з них відвідує навіть безплатних гінекологів, що працюють при благодійних організаціях і фондах «Надія і порятунок», «Співдружність», «Центр соціального захисту й допомоги». Хоча кожна усвідомлює, що постійно перебуває в групі ризику, щодня наражається на зараження ВІЛ-інфекцією, й добре знає, що проститутки становлять уже більш як третину із шести тисяч ВІЛ-інфікованих півострова.

Останні обстеження й опитування підтвердили чітку тенденцію: кримські й заїжджі повії у гонитві за зиском рідко відмовляються від інтим-контакту з ВІЛ-інфікованим клієнтом. Дуже впевнені, що їх захистять презервативи й непевні мазі з фальшивими етикетками. При цьому більше половини з них відмовляються від цього непевного захисту — або за додаткову оплату, або на жорстке наполягання клієнтів з темними біографіями й важкими кулаками. Недавно в Ялті обстежили півсотні юних ударниць секс-вахт, кожна з яких вважала себе цілком здоровою. Але довелося засмутити їх: аж 29 із них серйозно хворі на підступні хвороби, що передаються статевим шляхом. Лікарі застерігають: коли ще недавно СНІД був розповсюджений здебільшого серед наркоманів, нині дедалі частіше його передають повії. А повії «зі стажем» самі зізналися медикам-психіатрам: окрім довжелезного шлейфа смертельних і мерзенних хвороб, вони тяжко страждають від кожного контакту, довго відчувають глибоку психологічну травму, часто разом з фізичною. Адже до секс-товару «покупець» ставиться відповідно: як до речі, з якою можна робити що заманеться, знущатися, калічити, навіть вбити, й завжди зневажати.

Попри це масштаби курортної секс-індустрії вражають.

Психологи кажуть, що в повії здебільшого йдуть ті, кому це... до вподоби. З кількох жінок середнього віку, у яких не склалося сімейне життя чи кар’єра, кожна поведе себе по-різному. Одна стисне кулаки й шукатиме роботу, бодай найнепрестижнішу. Інша позичить гроші у знайомих. Третя чекатиме, що Бог дасть. Четверта буде пити. А п’ята з’явиться на панелі, бо й у думці не допустить, що вчинити можна якось інакше. У повії ніхто нагайкою не заганяє.

А доки суспільство вирішує, як побороти це зло, дівчатка й зрілі жінки виходять на «такі заробітки». На всіх є попит. І не лише в Криму — за даними ООН, чверть світового прибутку злочинного бізнесу на торгівлі людьми приносять українки.

Крим.