Я 50 літ живу на цій чудовій землі. Співаю в церковному хорі. За фахом учитель укр. мови та літератури, але 17 літ працював у міліції — закінчив службу майором за вислугою літ у кримінальній міліції у справах неповнолітніх. Тому почав співати тільки після виходу на пенсію. Мої предки всі вінчалися у Свято-Катеринівському храмі Московського патріархату в нашому місті Здолбунові. Вінчався у ньому і я. Крім того, як і мій дядько, читаю Апостола. Мама мала гарний альт і також співала. Співаю я і зараз у згаданому храмі, але після останніх подій у нашій Україні душа не на місці. Під час виборів у нашому храмі велася пряма агітація за проросійських кандидатів. І тепер біля нашого храму розповсюджують листівки й духовну літературу, але все мовою російською, ніби у нашому місті немає зовсім українців, в тім числі дітей. А в книгах, як правило, пасквілі на Київський Патріархіат. Підходив до жінок, які це продають —а вони мені зразу про неканонічність нашої мови. А я їм кажу, що всяка мова свята й канонічна. Так, православні народи мають бути єдині духовно, але що робити, коли духовно близький російський народ зверхньо ставиться до нашої мови? А останні події у Феодосії! Значить, Росія може мати стосунки з НАТО, а ми ні? У зв’язку з цим я давно б уже перейшов до одного з храмів Київського Патріархату, але тримає те, що мене хрестили у храмі, де співаю я і куди ходили мої родичі.
Якщо зможете опублікувати мого листа, то пишіть повністю мої дані, що я колишній міліціонер по роботі з дітьми і що співаю в храмі Московському, але на боці Київського Патріархату.
З повагою,Кулеша Федір Мусійович,
Здолбунів.
