Виборчу кампанію завершено. Всі документи здано в архів, — заявили журналістам секретар Житомирської міськради Анатолій Каленський і начальник юридичного відділу Микола Кукса. Брифінг було скликано терміново у зв’язку з тим, що містом пішли чутки: нібито судом прийнято остаточне рішення про проведення повторних виборів міського голови.

Справді, представниця претендента на цю посаду, який за підсумками голосування 26 березня за кількістю набраних голосів посів четверте місце, поширила в місцевому радіоефірі таку інформацію: «Вищий адміністративний суд задовольнив мої вимоги. Скасовано рішення першої сесії міськради. Це означає, що все, що приймалося вже на трьох сесіях, є незаконним. Все, що підписувала Віра Шелудченко як міський голова, є незаконним. Чекатимемо повторних виборів —зареєстровано 21 кандидата на посаду міського голови. Депутатський корпус теж нелегітимний».

Зовсім іншу оцінку цим подіям дали в міськраді. Після позовної заяви від опонентів Віри Шелудченко Коро-льовський райсуд Житомира прийняв ухвалу й постанову, в яких першу сесію міськради визнано незаконною. Апеляційний суд області скасував ці рішення. Вищий адміністративний суд, у свою чергу, скасував постанову апеляційного. Але й це ще не все. Бо скасовано й діаметрально протилежне рішення районного суду. З’ясовується, позов узагалі не підлягав розгляду, бо позивачем був «кандидат на посаду міського голови». Вищий адміністративний суд розцінив це як втручання у виборчий процес, який уже завершився. Отже, поставлено жирну крапку, тож про жодні повторні вибори, хоча саме про це впевнено говорила в радіоефірі кандидат юридичних наук, не може бути й мови.

Проте ніхто не забороняє звернутися з позовом «звичайному громадянину». Коли ж остаточно закінчиться судова тяжба, пов’язана з минулими виборами?

— Мабуть, до холодів... — відповіли журналістам у міськраді.

Щоб зрозуміти, чому в Житомирі досі вирують судові пристрасті, доведеться відмотати стрічку подій назад. Коли дільничні виборчі комісії ще рахували голоси, голова міської ТВК упевнено заявив: не зареєстровано жодного порушення, яке могло значною мірою вплинути на волевиявлення виборців. Усе різко змінилося, як тільки стали відомі попередні результати: 30 березня ТВК визнала вибори недійсними. Завирували пристрасті, які не зміг вгамувати й Апеляційний суд області, коли 25 квітня скасував цю постанову й зобов’язав комісію оприлюднити результати виборів. Навіть втручання державної виконавчої служби дало результат тільки після того, як декілька партій змінили своїх представників у комісії.

Але й це не стало фіналом історії, бо все уже було заплутано постановами ТВК, датованими 29 квітня, —вони повторно визнавали вибори недійсними. Та найголовніше, про таємне засідання комісії, на якому їх було прийнято, стало відомо тільки через тиждень, тож коли кинулися опротестовувати в суді призначення повторних виборів, час, відведений на це законом, збіг. Відтоді події стали розвиватися немов у двох паралельних світах: в одному з них ТВК мала б негайно назвати переможця виборів, що відбулися 26 березня, в другому — готуватися до повторних виборів. Комісії більше подобалося друге: розпочали реєструвати нових кандидатів. А суди майже щодня приймали постанови й ухвали, які суперечили одна одній...

Ця історія могла б стати посібником з виборчого та адміністративного права. Особливо корисним він був би для тих, хто працюватиме над розробкою нового закону про вибори.

Житомир.