Слова, як роси,падають у душу...
Мабуть, нема в Україні людини, яка не чула по Українському радіо голос журналіста Григорія Козакова, не бачила його, завжди стриманого, зосередженого, у випуску новин Першого національного телеканалу. Цій роботі віддано понад двадцять літ. Згодом прилучився й до виховання майбутніх телезірок. У Національному університеті культури і мистецтв доцент Григорій Козаков веде курс майстерності диктора і телеведучого.
І ось — знайомство нове і несподіване. З Козаковим-поетом — дивовижно ліричним і пісенним, витонченим і мудрим. Його поетична збірка
«Я у вересні народився» — згусток найніжнішої ніжності, найтрепетнішої любові, найжурливішого смутку.Ілюстрована чудовими пейзажами земляка-черкасця Бориса Федоренка, вона ще більш наповнилася красою і світлом.
Про що б не писав залюблений у життя і людей Григорій: про свою батьківщину Чигиринщину і рідну Стецівку, про односельців і пісенну
«Козачку», про листопадовий Київ чи лагуни Венеції — кожне слово пронизане «кольорами чистими і прегарними». Кожний рядок ясніє «кольором сонця», «журавлино-вересневим цвітом». А ще — тугою за далеким, вмитим чистими росами-дощами, зігрітим теплом маминих долонь, світом дитинства:Колисала мене мама на стерні.
Під голівку — колоски запашні.
Колосок до колоска — сто зернин,
Хай щасливим виростає син.
...Лопотіли босі ніжки по стерні,
То збирав я колоски, мов пісні...
Щойно видрукувану книжку Григорій Козаков разом з черкаським земляцтвом у Києві
«Шевченків край» привіз до Чигирина. Тут, на батьківській землі, в оточенні близьких по духу людей, він читав вірші. Славнозвісний фольклорний гурт «Козачка», на чолі з названою матір’ю поета, 82-річною Марією Хомівною Орленко, співав стародавніх пісень. А коли завів жартівливої та іскрометної — підхопив Григорія до танцю.Під шатами Холодноярського лісу ще довго звучали вірші і пісні, слова вдячності й поваги. Немає більшого щастя для поета, ніж зустріч з рідною землею і визнання людей, серед яких зростав...
Лідія ТИТАРЕНКО.
Черкаська область.
Приборкувачі стихій
Нещодавно у луцькому видавництві
«Надстир’я» побачила світ книга Анатолія Семенюка «Рятівники». Про роботу вогнеборців автор знає з власного досвіду, сам пройшов шлях від інструктора пожежної профілактики до начальника відділення держпожежнагляду області. Він — чорнобилець-ліквідатор, полковник запасу.Книга
«Рятівники» — своєрідний літопис пожежної охорони Волині від кінця ХІХ століття. Тут читач знайде цікаві розповіді про роботу рятувальників на гасінні складних пожеж, ліквідації наслідків стихійних лих, знешкодженні боєприпасів, допомогу людям в екстремальних ситуаціях.«
Рятівники» — десята книга Анатолія Семенюка. Сподіваємося, вона, як і інші твори — «Кроки крізь полум’я», «Король за гратами», «Вогненний дракон», «Погорільці», сподобається читачам.Микола ЯКИМЕНКО
Волинська область
