Слова, як роси,падають у душу...

Мабуть, нема в Україні людини, яка не чула по Українському радіо голос журналіста Григорія Козакова, не бачила його, завжди стриманого, зосередженого, у випуску новин Першого національного телеканалу. Цій роботі віддано понад двадцять літ. Згодом прилучився й до виховання майбутніх телезірок. У Національному університеті культури і мистецтв доцент Григорій Козаков веде курс майстерності диктора і телеведучого.

І ось — знайомство нове і несподіване. З Козаковим-поетом — дивовижно ліричним і пісенним, витонченим і мудрим. Його поетична збірка «Я у вересні народився» — згусток найніжнішої ніжності, найтрепетнішої любові, найжурливішого смутку.

Ілюстрована чудовими пейзажами земляка-черкасця Бориса Федоренка, вона ще більш наповнилася красою і світлом.

Про що б не писав залюблений у життя і людей Григорій: про свою батьківщину Чигиринщину і рідну Стецівку, про односельців і пісенну «Козачку», про листопадовий Київ чи лагуни Венеції — кожне слово пронизане «кольорами чистими і прегарними». Кожний рядок ясніє «кольором сонця», «журавлино-вересневим цвітом». А ще — тугою за далеким, вмитим чистими росами-дощами, зігрітим теплом маминих долонь, світом дитинства:

Колисала мене мама на стерні.

Під голівку — колоски запашні.

Колосок до колоска — сто зернин,

Хай щасливим виростає син.

...Лопотіли босі ніжки по стерні,

То збирав я колоски, мов пісні...

Щойно видрукувану книжку Григорій Козаков разом з черкаським земляцтвом у Києві «Шевченків край» привіз до Чигирина. Тут, на батьківській землі, в оточенні близьких по духу людей, він читав вірші. Славнозвісний фольклорний гурт «Козачка», на чолі з названою матір’ю поета, 82-річною Марією Хомівною Орленко, співав стародавніх пісень. А коли завів жартівливої та іскрометної — підхопив Григорія до танцю.

Під шатами Холодноярського лісу ще довго звучали вірші і пісні, слова вдячності й поваги. Немає більшого щастя для поета, ніж зустріч з рідною землею і визнання людей, серед яких зростав...

Лідія ТИТАРЕНКО.

Черкаська область.

Приборкувачі стихій

Нещодавно у луцькому видавництві «Надстир’я» побачила світ книга Анатолія Семенюка «Рятівники». Про роботу вогнеборців автор знає з власного досвіду, сам пройшов шлях від інструктора пожежної профілактики до начальника відділення держпожежнагляду області. Він — чорнобилець-ліквідатор, полковник запасу.

Книга «Рятівники» — своєрідний літопис пожежної охорони Волині від кінця ХІХ століття. Тут читач знайде цікаві розповіді про роботу рятувальників на гасінні складних пожеж, ліквідації наслідків стихійних лих, знешкодженні боєприпасів, допомогу людям в екстремальних ситуаціях.

«Рятівники» — десята книга Анатолія Семенюка. Сподіваємося, вона, як і інші твори — «Кроки крізь полум’я», «Король за гратами», «Вогненний дракон», «Погорільці», сподобається читачам.

Микола ЯКИМЕНКО

Волинська область