Передвиборний струс повітря закінчився, але ліпше нам не стало. Якщо раніш обіцянки, що щедро роздаються, хоч якось підтримували нашу надію, то сьогодні ми позбавилися і цього. Холодно, самотньо й у якийсь момент навіть страшно. То що буде з житлово-комунальним господарством області? Зрозуміло, що реформи нинішнього року не варто очікувати. Так що, залишивши останні надії на державну турботу, населення замислилося над тим, як самим убезпечити себе від «алчевського синдрому». І, як результат, у поточному році кількість замовлень на міні-котельні в Луганській області збільшилася вдесятеро.

Зношеність теплотрас області становить від 60 до 80 відсотків. Щоб відновити головну частину комунального господарства, потрібні величезні кошти. По суті, це нове будівництво, до того ж адаптоване до умов і вимог сьогоднішнього дня. Скажімо, тільки одна котельня Луганська забезпечує теплом більш як 50 тисяч жителів, що становить третину населення Жовтневого району. Якщо, не дай Боже, звичайно, вона вийде з ладу... Утім, одну страшну картину під назвою «замерзлий Алчевськ» ми вже бачили нинішньої зими. Практично ситуація могла повторитися в будь-якому місті. Проблема, крім іншого, загострюється і тим, що експлуатація багатьох котелень, по суті, заборонена, оскільки вони відпрацювали свій термін. Але заборонено і їх модернізацію, тому що за новими правилами вони не повинні розташовуватися в підвальних приміщеннях житлових багатоповерхівок. То як бути?

Відомий у Луганську бізнесмен Олександр Паршин, котрий свого часу працював у Державному комітеті з енергозбереження, вважає, що один із виходів з цієї ситуації — розробити за допомогою науки норми для модернізації котелень, що розміщені в підвальних приміщеннях. Сучасну автоматику тут, зрозуміло, не поставиш, тож варто шукати інші рішення. Цю роботу було почато кілька років тому, але завершити її перешкодили події в країні і зміна уряду. Оскільки Олександр Паршин має безпосереднє відношення до виробництва котлів автономного й індивідуального опалення, він добре знає ринок послуг, орієнтується в питаннях енергозаощадження і має свою позицію в розв’язанні проблем теплозабезпечення. Перевагу, зрозуміло, він віддає автономному опаленню і пояснює, чому.

У зв’язку з підвищенням цін на енергоресурси, зокрема на газ, перехід на енергоощадні установки обумовлений економічною доцільністю. Порахуємо. Опалення одного квадратного метру квартири в Луганську сьогодні коштує 2,28 грн. Якщо взяти середній розмір квартири — 65 кв. м, то її власник має на місяць віддати за тепло 140—150 грн. За наявності автономного опалення він заощадить на теплі, як мінімум, 100 грн., і протягом року окупить і вартість котла, і вартість робіт з його установки.

— Це раніше, коли газ коштував 50 доларів за тисячу кубів, Україна могла собі дозволити його не заощаджувати і жити спокійно, — міркує Олександр Андрійович. — А сьогодні, коли ціни обіцяють бути такими, як у Європі, тобто 280 доларів за тисячу кубів газу, уряд зобов’язаний шукати вихід із ситуації. Тому що таких високих цін наше житлово-комунальне господарство не витримає. Просто вмре. Навіть небідна людина буде змушена мерзнути, бо стане заручником прорахунків в економічній і соціальній політиці держави.

Опалювальне устаткування сьогодні виробляють більше ста українських заводів, до того ж технічний рівень продукції настільки високий, що не поступається західному. Скажімо, на луганських котлах виробництва «Термо» стоїть така само італійська автоматика, як і на німецьких. До того ж наша продукція ще й адаптована до наших умов, до стану наших теплотрас, чого не скажеш про імпортне устаткування. Тому логічно купувати вітчизняну продукцію, яку можна оперативно відремонтувати у разі непередбачених обставин.

Власне, населення вже дійшло висновку, що автономне опалення справді може вирішити проблему тепла. Урядові треба не упустити цей момент і напрацювати пропозиції з ефективнішого переходу на такий вид опалення. Олександр Паршин пропонує кілька варіантів для створення такого проекту. Один з них — змінити виплату субсидій за користування газом. Тобто перевести їх у грошову форму. У цьому разі людина матиме кошти для встановлення автономного або індивідуального опалення. Сьогодні субсидія держави становить 200—300 грн. за 300 кубометрів блакитного палива, а якщо перейти на енергоощадну установку, доведеться доплачувати всього 50—60 грн.

Інший варіант — безпроцентний кредит або позичка для придбання індивідуального опалення. До речі, ЗАТ «Термо» сьогодні оголосило акцію, що триватиме до 1 серпня і дасть можливість купити котли за безвідсотковим кредитом. Якщо покупець пенсійного віку — він не платитиме першого внеску і застави. Треба буде пред’явити тільки пенсійне посвідчення. Кредит на два роки зобов’язує покупця щомісяця переказувати на рахунок заводу 50 грн. Для працюючого населення умови суворіші — 20 відсотків передоплати і кредит на рік. Але все-таки це вигідно.

Паршин вважає, що набагато активніше треба впроваджувати нові технології. Наприклад, використовувати шахтний газ метан, яким багата вугільна галузь області, а також промисловий газ металургійного виробництва. Досвід уже є. Скажімо, сьогодні в цьому напрямі «Термо» активно співробітничає з Алчевським металургійним комбінатом, на замовлення якого було виготовлено 11 казанів, що працюють на промисловому газі. Раніше він спалювався або викидався в атмосферу. До речі, фахівці ЗАТ «Термо» першими в Україні розробили установки, що використовують шахтний метан.

Олександр Паршин вважає, що сьогодні про енергоощадні технології більше говорять, ніж щось роблять. У цьому напрямі держава досі не має чіткої, зваженої політики. І робить несподіваний висновок:

— Мінпаливенерго, обласним газопостачальницьким структурам не вигідне енергоощадне устаткування, тому що їхній прибуток складається з кількості прокачаного газу. Уявіть собі, що вам, власникові підприємства, пропонують скоротити свої доходи. Чи зробите ви свідомо такий крок? Звичайно, ні. Якщо «облгази» прокачають замість 1 млн. кубів палива всього 500 тис., то отримають і менший прибуток. І далі. Якщо встановити міні-котельні, тепло коштуватиме на місяць, скажімо, 50 коп. за квадратний метр, і його витрата буде суворо контролюватиметься, то постачальники газу втратять значну частину своїх доходів. Хочу звернути увагу, що від старої системи опалення відмовляються в основному платоспроможні покупці тепла, а це також йде не на користь «облгазам». На жаль, реформування ЖКХ багато хто розуміє тільки з точки зору підвищення тарифів за надані послуги. Але якщо розробити оптимальні варіанти теплопостачання міст і селищ, засновані на принципах енергозаощадження, я впевнений, що оплата за тепло не тільки не збільшиться, а зменшитися. Навіть за нових цін на газ. Простий приклад. Якщо перевести автотранспорт на метан, що утричі дешевший, ніж бензин, то мають знизитися і тарифи з перевезення пасажирів. Адже так?