Представники щонайменше п’яти найбільших українських підприємств—виробників зернозбиральної техніки готові судитися з організаторами виставки «Агро-2006».

Щоразу, тільки-но підходиш до центральних воріт столичного національного експоцентру, коли там проходить міжнародна виставка — цього року «Агро-2006», починає муляти несподівана думка: «А чи в Україні то відбувається?».

Якщо зважати на великі блакитні літери вгорі, то воно, справді, національний експоцентр у місті Києві. А якщо взяти до уваги, що там пропагують, то начебто в Європі чи Америці. То що ж ми бачимо вже навіть біля центрального входу? Навколо все заставлено «Джон-Дірами». Посеред центрального проходу, на величезному постаменті, мов найвеличніше національне досягнення, зухвало височить комбайн «КЛААС». Уся центральна площа виставкового комплексу також заставлена винятково імпортними зразками. А вітчизняні комбайни та жниварки десь поховані в таких хащах, що туди навіть за дуже великого бажання геть не втрапиш. Враження таке, немов усі присутні десь в Америці чи якійсь із країн Євроспільноти. Цікаво, чи вони також на своїх виставках всі найкращі площі та демонстраційні зали віддають українським, російським та білоруським комбайнам?

Історія з розміщенням техніки тут майже детективна. Всі представники вітчизняних виробників, що отримали від пана міністра Баранівського великого «гарбуза», стверджують одне: «Два місяці тому на рахунок асоціації «Прома», що є розпорядником «Агро-2006», було перераховано кошти за місця в центрі виставкового комплексу. За добу до відвантаження техніки було отримано письмове підтвердження всього, про що домовлялися раніше. Але вже після приїзду до Києва несподівано з’ясувалося, що начебто міністр агрополітики Олександр Баранівський власноруч усе поміняв. Представники вітчизняних підприємств, що виробляють наші рідні комбайни та сівалки, були просто шоковані.

Заступник міністра промполітики Валерій Третяков коментує ситуацію так: «Можливо, то свідчить про протекціонування кимось із чиновників-аграрників інтересів одної або кількох іноземних корпорацій. До того ж добрий хазяїн ніколи не стане вихваляти чуже, нехтуючи власним».

Пан Третяков дуже обережний у своїх коментарях. Таке протекціонування посадовими особами має дещо іншу, точнішу, хоч і менш благородну назву.

Тим паче що пан Баранівський не раз стверджував на шпальтах центральних газет, що вітчизняної зернозбиральної техніки у нас практично нема. Є тільки імпортна...

Тим приємніше було бачити натовп біля експозиції ВАТ «Херсонські комбайни». У представників підприємства не було жодної вільної хвилини, щоб перепочити. Тут постійно працювали кілька телекамер. Великими групами юрмилися аграрії — ті, кому, на відміну від керівників, вітчизняна техніка вкрай потрібна. Значить, усе-таки не місце прикрашає, а те, що на ньому. І не так уже й важливо, де вона розміщена. Кому потрібно, той неодмінно знайде.