Депутат районної ради, який приїхав у село Яринівку, що в Березнівському районі, щоб провести прийом громадян, був дуже здивований, нікого не заставши біля приймальні.
— Ви не дивуйтеся, зараз у селян гаряча пора: одні заготовляють сіно, інші — в лісі, збирають чорниці. Адже літній день рік годує, — пояснив гостю Яринівський сільський голова Микола Харчук. — Тож біля хати залишають хто дітей, а хто немічних старих. Решта намагаються заробити копійку на ягодах. Це одне з небагатьох джерел поповнення сімейного бюджету для селян.
Із збутом чорниць, які нинішнього року вродили не дуже рясно, немає проблем, навіть до міста на ринок везти не потрібно: заготівельники приймають ягоди на місці, даючи за кілограм по 11—11,5 гривні. Ось чому на ринках у Рівному чорниць негусто.
— Хоча наше село й має вигідне географічне розташування — недалеко від міст Березне та Костопіль, куди маршрутки курсують через кожні півгодини, а відтак люди їздять на роботу, все одно ніхто не відмовляється від додаткового заробітку під час чорничних жнив, — розповідає Микола Харчук. — Скажімо, сім’я вчительки Ніни Василівни Плескач, де виховують п’ятеро дітей, за день збирає і здає чорниць на двісті гривень. Гуртом ходить по ягоди і родина пенсіонерки Катерини Миколаївни Потапчук.
Проте від збору ягід мають зиск не лише люди, а й територіальна громада. Адже плата за користування лісовими ресурсами місцевого значення поповнює місцевий бюджет. Щоправда, певну частину її сільська рада повертає лісгоспу для відновлення лісів.
— Але і нам дещо залишається, — каже Яринівський сільський голова. — Торік сільрада із заготівлі ягід мала шість тисяч гривень. Сума ніби й невелика, але за неї нам вдалося розв’язати низку нагальних проблем, зокрема придбати музичний центр для сільського будинку культури. Нинішнього року до місцевого бюджету за користування лісовими ресурсами вже надійшло дві тисячі гривень.
— Коли дозрівають чорниці, за ними не ходять хіба що хворі та немічні. Навіть п’янички забувають про лінощі і йдуть до лісу, аби на пляшку заробити, — жартує секретар Прислуцької сільської ради цього ж Березнівського району Валентина Жабчик. — Бо заготівельники платять непогано. Людям вигідно. Навіть коли я мала кілька днів відпустки, з дітьми пішла по чорниці — хіба зароблені за день 120 гривень у господарстві зайві? А уявіть, якщо багатодітні сім’ї гуртом вирушають по чорниці. То скільки можуть заробити. Але заздрити їм не варто, бо ягоди збирати важко, та й витрати в таких родинах великі. Скажімо, у сім’ях Валентини і Петра Мамчурів, Марії та Олександра Татарчуків по десятеро дітей. Кожного одягнути потрібно, школярам для школи все необхідне купити. Тому й використовують мої односельці чорничний сезон сповна.
Цими днями по обидва боки траси Рокитне—Сарни—Рівне можна зустріти дітей, які продають чорниці. Зупиняюся біля однієї групки. Діти — народ відвертий, тож розповідають все як є: мовляв, приїхали з міста у село до бабусі на відпочинок. Але разом зі своїми однолітками спокусилися піти до лісу по чорниці. Воно гуртом веселіше.
— Торік за зароблені гроші купили собі мобільний телефон. Почергово користуватися незручно. Тож сподіваємося заробити ще на один — на трасі торгівля йде жваво, — кажуть юні городяни, які виявились братом і сестрою. Залюбки купила й собі чорниць, не торгувалася, бо сама з шести років ходила з бабусею по ягоди і з власного досвіду знаю, що збирати їх нелегко.
Рівненська область.
