«Гдє дєньгі?»

Коли на трибуну облради виходить перший заступник її голови Костянтин Бондарєв і мовою, якій хочуть надати в деяких областях статус регіональної, та прокурорською лексикою вже вкотре заклинає облдержадміністрацію в особі начальника фінансового управління зізнатися, на що витрачено бюджетні кошти за перший квартал нинішнього року, залою прокочується зітхання. Але зітхання не полегшення, а втоми. Знову...

Куди поділися гроші — питання, звичайно, цікаве будь-де. Особливо в сім’ї. Коли ж мова про кошти бюджетні, то знати це має не тільки керівництво області, а й люди у найвіддаленішому селі. Інша справа, як це з’ясовувати, з якою метою, які побічні наслідки несе сам процес боротьби за прозорість використання бюджетних коштів.

Мало не з перших годин життя новообраної київської облради цей загалом рутинний процес звіту адміністрації перед депутатами про витрачені державні гроші загнано під тавро: «Системне невиконання». І що цікаво: найбільше переймається тут у різких формулюваннях саме перший заступник голови облради Костянтин Бондарєв — соціаліст, та більше відомий як бізнесмен, причетний до випуску горілки під торговою маркою «Бондарев».

На тлі досить спокійної та врівноваженої, хоч і принципової, але, зрештою, мудрої позиції голови облради Володимира Майбоженка напружена істерія його «зама» змушує розглянути інші чинники, які могли б спонукати пана Бондарєва до такого затятого протистояння з облдержадміністрацією. З боку і професійності, і законності, і моральності.

«Нє ндравітся»

Цим виразом герой одного з оповідань Чехова виносив вирок мало не всім людям і подіям навколо себе, підозрюючи в них те, що сам глибоко приховував у собі. Приблизно так можна сформулювати неодмінну реакцію пана Бондарєва на чергову спробу начальника облфінуправління Олександра Кореня відзвітуватися по квартальному бюджету в частині його видатків. І на сесійній трибуні, і в кулуарах перед телекамерами заступник голови з особливою насолодою упосліджує фінансовий документ, оформлений, до речі, як того вимагає Кабмін, і цілком зрозумілий будь-якому фахівцю. Але не в нашому випадку.

Ну не та форма! «Нє ндравітся». «Ми нє спєциалісти, штоби разбіраться»! Що ж, заява дуже обнадійлива і гідна глибокої поваги до фахового рівня і функціональної готовності народних обранців — в уявленнях пана Бондарєва.

Дарма старався начфін, доповідав на сесії, готував документи про видатки з бюджету.

«Нам ету інформацию так і нє прєдоставілі. Я спрашиваю: «Почєму?».

Їй Богу, як у відомій мініатюрі Жванецького про збори на лікеро-горілчаному заводі: «Жаль, что мы так и не услышали начальника транспортного цеха». Але стає не до жартів, коли викривальний азарт пана Бондарєва виливається в рішення, де пропонується звільнити з роботи начальника облфінуправління, а перед працівниками держадміністрації взагалі відкривається похмура перспектива кримінальної відповідальності

«Ну, прокурор! Це вже во-още!»

Досвідчені картярі з того, з якої масті пішов супротивник, можуть вирахувати і весь розклад карт на його руках. Десь за такою логікою заступник Київського обласного голови К. Бондарєв добивається від фінансистів з адміністрації потрібних і зрозумілих, мабуть, тільки йому подробиць бюджетних витрат:

«Што ви скриваєте?»

Насправді запитання чисто риторичне, бо, зі слів того-таки Бондарєва, у нього давно є якась таємнича інформація про видатки з обласного бюджету і вона свідчить про нібито нецільове використання грошей, що можна за бажання вже кваліфікувати як фінансовий злочин.

Так уперед! Бийте на сполох! Порушуйте кримінальну справу!

Е, ні! Виявляється, що ця інформація одержана «неофіційним шляхом» (?). Здогадайтесь яким? І треба тиснути на адміністрацію, поки та не викаже, на що вона витратила кошти. А потім уже порівняти обидві інформації. І не дай, Бог, будуть розбіжності! А поки помовчимо, почекаємо, з якої карти вони підуть...

Тільки вдумайтесь у моральний (якщо вже не в кримінальний) бік ситуації! У дуже цивілізованих країнах тамтешнє законодавство трактує це як свідоме приховування інформації про злочин, що, в свою чергу, тягне кримінальну відповідальність. Принаймні засуджується як аморальний вчинок. А в нас якийсь «покер», де козирі — інформація про чиїсь протиправні дії. Але вона відома вузькому колу осіб і притримується для якоїсь таємної мети. Ймовірно, що банальної, бізнесової. Ось і вся мораль.

«Наливай!»

Можна було б скільки завгодно дивитись і слухати мильну оперу під назвою «фінансовий звіт» і чекати, чия ж візьме, хто перший не витримає, якби не заява, яку опублікувала 4 липня УНІАН. Цитуємо: «У роботі Київської обласної ради намітилася тенденція регулярних агресивних і мало вмотивованих нападок на обласну державну адміністрацію».

Про це йдеться у заяві, підписаній депутатами облради Миколою Урупою (фракція Партії регіонів) та Миколою Стельмахом (фракція УНП), переданій УНІАН.

Депутати відзначають, що чергове пленарне засідання обласної ради в черговий раз не тільки не вирішило, а й не зачепило жодного важливого питання соціально-економічного життя області.

«Копнути носаком облдержадміністрацію стає правилом хорошого тону. Але яку користь нам усім принесуть хронічні присікування то до форми звітності — не те, не так, не стільки (а скільки і як, ніхто не каже), то до термінів подачі звітності — не за 7, а за 8 днів до початку сесії. Дуже конструктивна критика? Велика всім користь?», — йдеться у заяві.

Депутати облради висловлюють стурбованість, що в області не розв’язують нагальні проблеми від виплат заборгованості у зарплатах сільським учителям до працевлаштування випускників навчальних закладів, від господарських до соціальних проблем.

«На Київщині не виплачено 62 мільйони гривень заробітної плати органам самоврядування. Не вирішено питання фінансової дотації, субвенції, облдержадміністрація вже двічі подавала на сесію документи з питань погашення заборгованості у зарплатах. Рішення з цих питань може ухвалити лише сесія обласної ради.

Натомість облрада вирішила більш приємні для себе проблеми. Скільки осіб має бути в апараті — 20 чи 120, скільки заступників має бути у голови облради, як себе фінансувати, на чому їздити, в яких кріслах вмоститися і в якому залі краще засідати», — зазначається в заяві,

Ось чим обернулися вимоги викласти «гроші на бочку», коли якісь глибинні, приховані і від людей, і від багатьох депутатів інтереси провокують протистояння і конфлікти між двома гілками влади. І це явище, на жаль, сьогодні стає симптоматичним, перекочується через Київщину і шириться багатьма регіонами України.