Італія — країна футбольного щастя

Ще в дебюті цього гострого, драматичного і напрочуд захопливого поєдинку французи повели в рахунку. Малуда на чудовій швидкості забіг до карного майданчика суперників, де його збив Матерацці, який став чи не головною дійовою особою фіналу. При чому, як у позитивному, так і в негативному сенсі. Так от, арбітр вказав на «точку». Хоча багато хто тоді засумнівався щодо такого рішення. Покарання виконав Зідан. Влучив у поперечину, але, на щастя його і всієї Франції, м’яч відскочив у ворота.

Як і очікувалося, після такого гіркого початку «скуадра адзурра» кинулася відігруватися. І успіх не забарився. Через дванадцять хвилин, після подачі кутового (Пірло), Матерацці, котрий нашкодив раніше в історії з пенальті, виграв боротьбу нагорі і влучно пробив головою — 1:1.

І надалі апеннінці намагалися загострити ситуацію. Але з цього нічого реального не вийшло. А от у другому таймі «галльські півні» показали значно якісніший футбол і повністю заволоділи ініціативою. Французи весь час випереджали суперників на мить. Тому півоборона «блакитної ескадри» була заблокована. І, як наслідок, італійські нападники здебільшого перебували на «голодному пайку». Моментів вони не мали.

Натомість на 54-й хвилині у штрафному, борючись із Дзамброттою, знову впав Малуда. Та цього разу аргентинський арбітр на порушення не зреагував. Хоча в цьому випадку епізод більше заслуговував на одинадцятиметровий, ніж на сьомій хвилині. Знов-таки, виникає запитання, власне, чому саме Елісондо, який перед цим провів (і не на найвищому рівні, з помилками) кілька матчів на ЧС-2006? Хіба на це не заслуговував чудовий фахівець, німець Маркус Мерк? Вершиною поваги до його фаховості було б доручення в його країні судити фінальний матч світового чемпіонату. Але, як бачимо, у достойників ФІФА своя логіка.

За кілька хвилин Рібері не зумів замкнути чудову передачу від Малуди. На 56-й хвилині французи зазнали першої відчутної втрати. Задню поверхню стегна травмував Вієра і залишив поле. Через вісім хвилин удар Анрі метрів з двадцяти відбив Буффон. Одне слово, Франція атакувала і намагалася загострювати гру. Натомість Італія, склалося враження, готувалася до додаткового часу і серії післяматчових пенальті.

А потім стався прикрий епізод із Зіданом. Не про таке завершення кар’єри мріяв цей видатний футболіст. До речі, десь під кінець першої доданої 15-хвилинки Зізу мав поставити, можливо, переможну крапку в цій драмі. Він майстерно пробив головою під поперечку, але блискуче зреагував Буффон — либонь, найкращий нині воротар у світі.

А невдовзі (на початку завершального додаткового тайму) Зідана вилучили з поля. Якщо дотримуватися букви закону, то арбітр вчинив абсолютно вірно. Але справедливо було, якби покарали і Матерацці. Почалося з того, що він у центрі поля притримував Зізу за футболку. І момент, здавалося, було вичерпано (Зідан уже пішов уперед). Та раптом він повернувся і вдарив головою італійця в груди. Що саме сказав Зіданові за мить перед тим Матерацці, котрий картинно впав на газон, неважко здогадатися. Зрозуміло, що французького форварда просто підступно спровокували. Хоча Гораціо Елісондо лише після того, як порадився з асистентом, дістав із кишені червону картку...

Залишившись у меншості, французи змушені були грати обережніше. А Італія добилася свого. Щастя було на її боці.

Нагородження суддівської бригади відбувалося під оглушливий свист французьких уболівальників. Їхня команда вдовольнилася срібними медалями. Хоча на «золото» заслуговує так само, як італійці. І німцям, як на мене, за певних сприятливих обставин, було б до снаги заволодіти Золотим кубком.

Зідан на нагородження не з’явився. Не були помічені на цій урочистій церемонії також президент ФІФА Зепп Блаттер і віце-президент ФІФА Мішель Платіні.

Футболісти збірної Італії, мов діти, раділи золотим відзнакам і Кубкові світу. А ми, підбиваючи підсумки виступу збірної України в Німеччині, можемо не без гордості казати, що нашу команду у чвертьфіналі зупинили майбутні чемпіони світу.

— Хочу подякувати гравцям. Це — найбільш приголомшливий момент у моєму житті. Цю перемогу присвячую моїй родині. Мої підопічні мають величезну душу і бійцівський характер, вони — великі особистості, — сказав Марчелло Ліппі. — Це вершина задоволення, яке може відчувати тренер або футболіст. Мені усміхалася доля, коли вигравав Лігу чемпіонів, вважай, чемпіонат світу серед клубів, і безліч титулів чемпіонів серії А. Та ніколи не відчував чогось подібного...

P. S. Справедливість узяла гору — капітана збірної Франції Зінедіна Зідана визнано кращим гравцем чемпіонату світу. Зідан одержав «Золотий м’яч». Капітан збірної Італії Фабіо Каннаваро отримав «Срібний м’яч», а «Бронзовий м’яч» дістався також гравцеві італійської команди — Андреа Пірло.