Із досьє
«Голосу України»Микола Скорик народився 27 листопада 1972 року в Одесі. Закінчив Одеський національний політехнічний університет. З 1994 року працював у торговому домі
«Примор’я», потім — в акціонерному комерційному банку «Імексбанк». З 1999 по 2006 рік — голова правління АКБ «Імексбанк». З травня 2006 року — голова Одеської обласної ради. Член Партії регіонів України. Кандидат економічних наук. Одружений. Виховує доньку 12 років.— Миколо Леонідовичу, який якісний склад облради, до якої входить 120 депутатів?
— До складу обласної ради обрано бізнесменів, фінансистів, аграріїв, юристів, державних службовців, колишніх народних депутатів. Існує думка, що пропорційні вибори звузили представництво сільських районів в облраді. Почасти, це так —більш як 10 районів області з 26 не представлені в новому депутатському корпусі. Моя думка з цього приводу така — депутати зможуть працювати і поширювати свою діяльність на всю область. Сама діалектика партійних виборів не дасть представникам партій стати
«кнопкодавами». Будь-яка партія, що не бажає зникнути з політичної арени, працюватиме над виконанням своїх передвиборних гасел.— Уперше в Одеській обласній раді створено погоджувальну раду, представлену всіма фракціями. Такої погоджувальної ради в інших регіонах країни немає. Що це — копіювання Верховної Ради, побоювання розколу й опозиції чи прагнення організувати продуктивну роботу депутатського корпусу?
— Досвід Верховної Ради і прагнення максимально ефективно використовувати можливості обласної ради, дійсно, були домінуючими, коли обговорювалося питання про створення погоджувальної ради. Опозиції, депутати і я, як голова облради, не боїмося, вона цілковито може вписатися в політичну палітру ради. А розколу не буде. І звідкіля він з’явиться, якщо всі ми налаштовані на те, щоб зробити життя людей гідним, а не нужденним.
— Миколо Леонідовичу, серед депутатського корпусу в Одесі тривають суперечки про призначення обласної ради. Йдеться про те, що є домінантою в її діяльності — політика чи економіка?
— Знаю, що подібні суперечки тривають і в інших регіонах. Це, на мій погляд, спекуляції на задану тему. Сьогодні політику й економіку розділити практично неможливо. Будівництво доріг — це економіка чи політика? Думаю, що і те, й друге. Природно, економіка, соціальні питання повинні стояти на першому місці. Але робити вигляд, що облрада живе в безповітряно-політичному просторі було б абсолютно неправильно.
— Ви вже визначили пріоритети своєї діяльності і діяльності депутатів на найближчі п’ять років. Які вони?
— Найголовніше — навести лад у бюджетоутворенні. Тільки в червні ми обговорюватимемо бюджет розвитку на 2006 рік. Але це ж нонсенс! Друге за важливістю завдання — наведення порядку у сфері власності обласної ради. І третє — земельне питання. І най- найголовніше, стратегічний пріоритет — обласна рада повинна прагнути будувати свою діяльність так, щоб підприємці, підприємства почувалися впевнено, а в особі обласної ради бачили стабільного партнера, що дотримується норм економічних взаємовідносин. Облрада повинна дати сигнал бізнесу, що готова до рівноправного, стабільного, чесного і довгострокового співробітництва.
— До порядку денного роботи другої сесії було включено питання про регіональний статус російської мови. Це рішення в багнети зустріла творча інтелігенція регіону. Тобто облрада свідомо йшла на протистояння в регіоні?
— Робити вигляд, що ми не жили в Радянському Союзі, було б неправильно. Російська мова, на мій погляд, була і залишається мовою міжнаціонального спілкування. У даному разі не йдеться про її підтримку на шкоду розвитку інших мов. Історично склалося, що мова, якою ми думаємо — російська. Особисто я — українець, закінчив українську школу. Але думаю російською. Моя думка — запровадження російської мови як регіональної стабілізує, а не збурить суспільно-політичну ситуацію в регіоні.
Працюючи головою правління банку, я часто бував у Південно-Африканській Республіці, де розташовані філії одеського банку. У ПАР 11 державних мов! Президент країни складає присягу 11-ма мовами і нікому від цього погано не буває.
— Сесія облради ухвалила рішення про ваших заступників після того, як такі рішення в інших регіонах були опротестовані обласними. Чотири заступника голови облради — чи не забагато?
— Так вирішили депутати. Це — вдале поєднання політичної доцільності і здорового глузду. Моїми заступниками стали представники партій, що підтримали мою кандидатуру на виборах голови облради. Микола Андрійович Тиндюк, Георгій Іванович Арабаджі, Фелікс Едуардович Петросян, Ольга Миколаївна Соловенко є дуже авторитетними людьми, професіоналами. А досвідченими кадрами сьогодні вже розкидатися не можна — свого часу дров у кадровій політиці наламали аж надто.
— Число постійних комісій обласної ради збільшилося з 11 до 22. Чим викликане таке збільшення — чи не прагненням догодити усім фракціям?
— Звичайно, ні. Ми намагалися охопити всі сфери економічного життя регіону. Блок транспортних проблем, приміром, сьогодні перебуває у сфері діяльності трьох постійних комісій. З’явилася постійна комісія з рекреаційно-готельного бізнесу, конче важливого для регіону.
Основне навантаження на депутатів лягатиме в постійних комісіях і тому ми хочемо домогтися підвищення ефективності діяльності усіх без винятку депутатів. Вони — не гості на сесіях, не сторонні спостерігачі, а представники територіальної громади області.
— Не можу не поставити запитання про вакансію голови облдержадміністрації. Вона пустує вже п’ять місяців. А не за горами — жнива, у розпалі літній сезон.
— Це — ненормальна ситуація. Облрада готова працювати з кожним головою регіону, якого призначить Президент України. Звичайно, ми сподіваємося на плідну спільну роботу. Ми повинні бути рівноправними партнерами в керівництві областю. Ні про яку примусову легітимізацію облрадою рішень облдержадміністрації мови бути не може. На найближчій сесії ми заслухаємо звіт облдержадміністрації про виконання бюджету, про реалізацію плану соціально-економічного розвитку області.
Інтерв’ю взяв В’ячеслав ВОРОНКОВ.
