«
Цілую руки матері»Цілую руки матері. І як їх не любить?!
В годину тяжку в рідної душа за нас болить.
Від ранку і до вечора матусенька моя,
Все трудиться і трудиться —рідненька, золота!
Мене попестить іноді, а іноді сварить,
Та все ж люблю я матінку у кожну свою мить.
І вечорами тихими я Господа молю:
«
Помилуй, Боже, матінку, бо я її люблю».За мене мати молиться, під ранок, у імлі,
Цілую руки матері — найкращі на землі.
Олена НОВИЦЬКА (14 років),літературна студія
«Джерельце» Центру дитячої творчості.Кам’янець-Подільський
Хмельницької області.
А де ж своє, рідне?
У Київ приїхала жінка з села —
Мрія давнішня сюди привела.
Довго гуляла,милуючись містом,
І захотілось їй смачно поїсти.
От і кафе. Кличе офіціанта:
«
Борщ український,будь ласка, подайте,Склянку узвару й вареники з м’ясом
».«
Пані, ну що ви...Кафе в нас сучасне!
Ось вам стейк, гамбургер,чісбургер, піца,
(що то він каже? І як воно їсться?)
«
Фанта», «Міринда»,є «Спрайт», «Кока-кола»,Пийте «Бонакву».А ось «Пепсі-кола».Ще є й солодощі —тільки для вас:
«Ківі», «Пікнік», «Памаранч»,«Снікерс», «Марс».(
може, він лається?)Прошу, сідайте!
»«
Ой, щось погано...Водички подайте!
(хто його знає,чим він нагодує...)
Дякую. Вибачте. Завтра зайду я.
(хоч би в меню ті слова переклали.
Швидше додому,до хліба та сала!
Рідне, своє,зрозуміле й смачне...)
Друзі, давно вже цікавить мене:
Звідки у нас поклоніння чужому?
Може, нарешті,згадаємо, хто ми?
Віолетта ДВОРЕЦЬКА,заслужений вчитель України.
Київ.
