Атлантида Володимира Сафо

За таку «казочку» можеш схопити «двійку»

Магія Атлантиди полонила В. Сафо ще коли був студентом природничо-географічного факультету Вінницького педінституту. Оповита серпанком міфів і легенд, загадкова «земля Платона» не лише збуджувала уяву. Він, як кажуть, з головою поринув у дослідження. На лекціях говорили хіба що про загальновідомі факти — що людство вперше довідалося про існування зниклого острова від Платона, а той уперше почув про Атлантиду від свого діда, якому розповіли про неї єгипетські жреці із Саїса...

Співрозмовник каже, що на випускному курсі він зібрав чимало матеріалів. Мав намір писати на цю тему дипломну. Однак... «Пиши, — нібито й не заперечував викладач. — Але за таку «казочку» можеш схопити «двійку». Володимир уже тоді дивувався, чому гіпотеза Платона у нас не знаходить наукового вивчення? Адже вона безпосередньо стосується розвитку Землі? Нею переймаються науковці багатьох країн світу...

Міфи з неба не падають

Хоч би де працював після інституту В. Сафо — у школі, обласному краєзнавчому музеї, на державній службі, — йому час від часу снилася Атлантида. Продовжував збирати літературу та публікації на цю тематику. Приблизно десять років тому прочитав книжку відомого російського вченого Миколи Жирова «Атлантида: основні проблеми атлантології». У ній знайшов підтвердження своїм студентським припущенням. Жиров доводить, що атлантологія — це наука, один з розділів біогеографії сучасного антропогену геологічного розвитку Землі. Що вона належить до епохи становлення розумної людини. Дізнався також про створення у Москві Російського товариства з вивчення проблем Атлантиди.

З’явилося бажання співпрацювати з науковцями. Росіяни підтримали прагнення ентузіаста з Вінниці. З ним діляться новинками світової інформації з цієї проблематики, доручають проводити деякі дослідження. Сафо безпосередньо контактує з президентом згаданого товариства Олександром Вороніним. Має від нього книжки з дарчими написами. Каже, що Воронін створив наукову концепцію чисельності Атлантид. Він доводить існування її декількох центрів. До того ж у різних частинах землі — у Середземному морі, на Канарських, Багамських, Бермудських островах, деяких інших точках. Ця його гіпотеза відтворена в об’ємній праці «Атлантида: морські колонії». Вона активно обговорювалася на другому Російському з’їзді атлантологів, який проходив торік у Москві. А ще російський учений у своєму виступі на цьому форумі оприлюднив низку фактів, що суперечать усталеній в академічній науці теорії еволюції людини. Зокрема, він послався на наявність у приватних колекціях матеріалів, які свідчать, що людина з’явилася на землі раніше, ніж це стверджує нинішня наука.

Мова не про те, погоджуватися чи ні з відкриттями росіян, каже співрозмовник. Мене особисто захоплює сам факт активного дослідження проблематики, її обговорення науковцями на різних форумах. Як вони контактують із ученими інших країн. Там ніхто не називає атлантологію «казочкою». Бо, зрештою, гіпотези чи міфи, як кажуть, з неба не падають. А як саме народжується істина, ми добре знаємо. Сафо хотів би, щоб так само працювали наші атлантологи. На жаль, всі його листи до різних наукових організацій Києва поверталися з невтішною для нього відповіддю. У них ішлося про неактуальність цієї проблематики. Бувало, взагалі не відповідали. Незважаючи на це, він не втрачає надії налагодити зв’язки з тими, хто теж працює над даною проблематикою. А що такі науковці є в нас — не сумнівається.

Сотня моряків Колумба не могла дати цивілізацію двом Америкам

Гіпотеза Сафо «Атлантида — батьківщина праамериканських цивілізацій» опублікована в науково-популярному журналі «Знак питання?» російського видавництва «Знання» у минулому році. У скороченому вигляді, звичайно, бо журнальний варіант не дає можливості вмістити роботу повністю. Необхідні схеми, малюнки й креслення, якими ілюстрована робота, йому допоміг виконати колишній однокурсник Юрій Міханін. За словами відомого російського атлантолога Олександра Вороніна, наш земляк є істинним лицарем-атлантологом, вірить в реальність Атлантиди, землі, яка не знала кордонів — ні земних, ні духовних.

У своїй роботі Сафо поставив під сумнів те, що сотня моряків Колумба разом з купцями, які прибули до Америки, могли сприяти розвитку цивілізації. Він вважає, що її основи закладені іншими людьми — «білими бородатими прибульцями». На думку Сафо, фрески чечин-іце свідчать про те, що саме блондини прибули з моря на човнах. Вони пересікли простори Атлантики і подарували індіанцям знання, культуру тощо. Хто ж ці прибульці?

Учені визнають, пише Сафо, що в цей час велика катастрофа знищила значну частину Середземномор’я. Свідчення про неї зберігають єгипетські написи. Американський учений Еджертон, зазначає дослідник, у храмі в Медипет-Хабу прочитав текст, який стверджує, що батьківщина морських народів і їхні острови були знищені великим землетрусом. Все це спричинило масову міграцію людей.

Сафо доходить висновку, що місцем знаходження Атлантиди була Гібралтарська протока. Наголошує, що Атлантида розташовувалася на невеликому острові. Населяли її племена індоєвропейців. Вони й створили свою державу.

У 1908 році на острові Кріт археологи знайшли диск з обпаленої глини. Вчені визначають його вік —приблизно 1600 рік до н. е. Текст на диску не вдалося розшифрувати і досі. Зате видно зображення людей — морських воїнів. Учені припускають, що пращури морських народів мали свою писемність. На підставі цього Сафо робить висновок, що глиняний диск виготовили умільці Атлантиди.

Економіка цієї загадкової держави, пише дослідник, базувалася на землеробстві. Територія була густонаселена. Атланти досягли значних успіхів у будівництві каналів, у мореплавстві. Але вони не знали, яке велике лихо чекає на них попереду. Острів був вулканічного походження. Розташовувався у районі активних тектонічних рухів. Унаслідок виверження вулкана і сильного землетрусу опинився під водою. Не всі атланти загинули. Частина з них оселилися на Європейському узбережжі Атлантики, інші попливли на Захід, до Америки. Ще Платон припускав, що вони вже знали про її існування, уточнює співрозмовник. Інші опинилися в Середземномор’ї, де створили нове об’єднання народів моря. А вже від них єгипетські жреці дізналися деталі про загибель Атлантиди.

В. Сафо наголошує, що в основу його гіпотези покладено наукові матеріали. Але він також використовує факти з давньогрецьких міфів і легенд. Каже, що диму без вогню не буває. Гіпотеза нашого земляка, як бачимо, не збігається з науковими версіями його російських вчителів. Вінничанин в цьому не бачить нічого дивного. Адже є тисячі гіпотез зникнення Атлантиди. Але крапку у «казці від Платона» можна буде поставити лише тоді, коли вченим різних країн удасться об’єднати зусилля у вивченні проблематики.

Точка зору науковця

Леонід Стефанков, кандидат географічних наук, декан природничо-географічного факультету Вінницького педагогічного університету:

— Ми в себе на факультеті не займаємося цією проблематикою. Під час вивчення предмета фізична географія морів і океанів студенти інколи пишуть роботи на тему атлантології. Але тільки на рівні курсових. За дипломну, як мені відомо, ніхто ще не брався. Гадаю, що й загалом в Україні на науковому рівні ніхто не досліджує гіпотезу Платона.

Моя думка така. Якби тектонічні рухи зруйнували острів, його залишки все одно знайшли б під водою. Он «Титанік» занурився як глибоко, а таки добралися до нього. Тим часом частина землі не могла так глибоко заховатися під водою, що її ніхто не може знайти протягом двох тисяч років.

Вінниця.