Музею фауни Шацького лісного технікуму виповнилося тридцять літ. Його вже відвідали понад сто тисяч чоловік. Для багатьох з них він уперше відкриває багатство тваринного світу Волині.

Музей фауни — у самому центрі Шацька, неподалік повороту на село Світязь. До однойменного озера звідси рукою подати.

Зсередини музей нагадує березовий ліс: учні лісного технікуму зробили з фольги 35 тисяч зелених листочків, відтворили білокорі стовбури, виклали мохом підлогу. Із 400 експонатів більшість виготовлено власними руками вихованців технікуму.

Тут немало дивовиж. Взяти хоча б змієїда. Птах цей рідкісний. Гніздиться на високих деревах. У кладці лише одне яйце. Харчується зміями, рибами, раками. Вважають, що в Україні його є лише 8-10 пар. Тож побачити змієїда в природі майже неможливо. У музеї фауни Шацького лісного технікуму — аж два опудала цього червонокнижного птаха.

Знаєте примовку «білий, як лунь»? Цей птах у віці 8—10 років втрачає пігментацію і стає зовсім білим. В експозиції музею він дещо іншого забарвлення, бо перш ніж потрапити сюди з Горохівського району, мав лише три роки.

Ще один рідкісний птах — беркут. Заступник директора училища з навчальної роботи Петро Лукашук розповів, що принесли його в технікум двадцять літ тому прикордонники. Розмах крил птаха здивував усіх — 220 сантиметрів!

Не в кожному музеї побачиш і велетня зубра з телятком. Лосі, олені, косулі, які стоять поруч, зустрічаються частіше. Та й їх тепер на Волині поменшало. Були роки, каже Петро Павлович, коли стадо парнокопитних в області перевищувало тринадцять тисяч голів. Кожен лісгосп мав план їх відстрілу. В селищі Цумань навіть був цех для переробки м’яса диких кабанів, лосів, косуль. Консерви з них можна було придбати в спецмагазині «Дари лісу», в центрі Луцька. Зараз про це можна лише мріяти.

Рідкісних звірів у музеї презентує рись. На Волині її можна побачити лише в Маневицькому районі, де є спеціальний заказник.

Чимало компліментів ми почули на адресу вовків. Цей звір дуже розумний. Хоча його апетит — серйозна загроза всьому живому в лісі. Щоб прогодуватися, йому на рік треба 700—800, а то й 1500 кілограмів м’яса. Тож борються з цим хижаком постійно. В області є кілька спеціалістів вовчатників, на рахунку яких по 100—150 знешкоджених сіроманців.

Виявилось, що і маленький дикий кріль, опудало якого теж є в музеї, може наробити чимало шкоди. У 70-х роках пару вухатих поселили на острові, на Світязі. Кролі так розплодились, що за кілька літ на острові, крім великих дерев, не лишилось ніякої рослинності. Згодом по льоду вони пребрались і в Шацьк. Особливо багато їх жило під колодами на лісопильній дільниці промкомбінату. Згодом їх майже всіх виловили браконьєри.

Вже важко повірити, що в давнину ліси Волині кишіли тетеруками, глухарями. Тепер цих птахів можна зустріти лиш у кількох лісових урочищах. Чи не варто подумати про відновлення їх поголів’я? Інакше скоро й вони стануть лиш експонатами...

...Все ж, як будете цього літа на Шацьких озерах, знайдіть годину й огляньте музей фауни. Він цікавий — щоправда, розташований у будівлі ангарного типу. Вона не опалюється. А перепад температур й висока вологість повітря не сприяють збереженню експонатів. І це тривожить.

Волинська область.