Кажуть, що золото нині не в моді. Набагато витонченіші на жіночих пальчиках легенькі срібні каблучки з ніжним ажуром. Але, хоч би як там було, а золоті прикраси, як і раніше, вважаються одним з головних показників достатку людини. Щоправда, гаманець одних дає можливість купувати дуже обмежену кількість золотих виробів, до того ж з розряду «подешевше». На категорію таких покупців і орієнтуються турецькі виробники.

До речі сказати, золоті прикраси, виготовлені в Туреччині, становлять основну конкуренцію вітчизняним ювелірним виробам. Так вважають фахівці ринку «презренного металла». А фахівці, які стоять на варті законності, наприклад, служби безпеки, стверджують, що Туреччина є одним з найбільших скупників нелегального золота з Росії і ПАР. Один грам цього металу обходиться тамтешнім ювелірам лише в 3—5 доларів. Дешеві вироби турецьких майстрів — скромненькі, без усіляких «наворотів», зате мають великий асортимент. Випуск ланцюжків, наприклад, досягає сотні видів. Але місцеві ювеліри категорично не радять купувати турецький товар: дешево — значить, не якісно. Ланцюжки, наприклад, рвуться після двох-трьох сезонів носіння, у той час, як довговічність золотих виробів українських виробників — 20 і більше років. Саме їх можна передавати в спадщину, а турецькі... так, лише видимість.

Мало того, ще чотири-п’ять років тому це саме турецьке золото привозили в Україну як сировину. Як розповідають знавці, у нашій країні ювелірні прикраси переплавляли, очищали від сплавів, одне слово, доводили до потрібних кондицій і продавали під своїм клеймом. Але згодом, коли платоспроможність середнього класу України зросла і купівельний попит збільшився, у тому числі і на золото, «тіньові» ділки побачили простіший спосіб великого заробітку. Ювелірні прикраси тепер не переплавляли. На них, уже готові, ставили вітчизняну пробу — і на продаж. Як пояснили в управлінні УСБУ, є одна особливість турецького ринку благородних металів: у цій країні немає ні пробірної палати, ні яких-небудь аналогів наших ГОСТів, тому поняття проби там відносне. Цей істотний нюанс і використовують українські ділки. Скажімо, під виглядом золота 585-ї проби вони можуть пустити в продаж 500-ту чи 400-ту, вартість одного грама якої не перевищує 50 гривень. У той час, як один грам золотих виробів 585-ї проби українського виробництва коштує понад 100 гривень.

Ті, хто займаються «золотим» бізнесом, звичайно, так чи інакше, привертають до себе увагу правоохоронців. І часто буває, що недаремно. Зокрема, увагу співробітників спецслужб привернув 27-річний власник декількох ювелірних точок у Луганській області Артем Ф. Стало відомо, що він підтримує контакти з громадянином Туреччини, в якого купує ювелірні вироби для наступної реалізації в Україні. За домовленістю між сторонами в одне з міст області з Туреччини надійшла партія золотих виробів без клейма вагою 2,5 кг. Пояснимо, що на корпоративному слензі такі вироби іменуються «лисими» і для продажу не годяться. Тому Артем звернувся до одного знайомого ювеліра і попросив його допомогти апробувати турецькі «брязкітки». Той допоміг, хоча справа це не проста.

Частина турецьких виробів була апробована через корумповані зв’язки ювеліра в пробірній палаті одного з міст України, а інша «доводилася до розуму» безпосередньо силами майстрів ювелірного виробництва, що належить знайомому. Завдання перед робітниками ставилося таке: на турецькі ювелірні вироби перепаяти дужки і «вушка» з українськими пробірними клеймами. Готові підробки були реалізовані через ювелірні магазини під виглядом продукції українських виробників. Чергова партія турецьких золотих виробів вагою близько 3 кг була «оброблена» у такий же спосіб.

Неможливо назвати точну кількість покупців, які під виглядом «нашого справжнього золота» носять турецьку підробку, хоча, якщо задатися метою, приблизне число потерпілих прикинути можна. Наприклад, у членів злочинної групи, серед яких значиться й Артем, було вилучено 30 кг золота — більш як 14 тисяч ювелірних виробів на суму майже 3 мільйонів гривень. Нині весь цей благородний метал перебуває на експертизі. Фахівці мають визначити, чи справді ці вироби є продукцією українських виробників, чи у них турецька прописка?

Луганськ.