Великий потоп

Але справжні проблеми для тисяч городян почалися, коли злива стала вщухати. Вода пішла не в річку, а в будинки та на присадибні ділянки по вулицях Чайковській, Кошовій, Причальній, провулкам Рибному, 1-му Сквозному, Червоному. 

— Вулиці біля Кошової розташовані під крутим схилом, до того ж їх від річки відгороджує високий насип залізничної колії, що проходить до вантажних терміналів річкового й морського торгових портів. Щоб він пропускав воду, свого часу зробили кілька дренажних отворів, проклали труби. Однак вони вічно забиті гілками й побутовим сміттям, яке викидають зокрема й місцеві жителі. Усякий непотріб дуже перешкоджає стоку ґрунтових вод, через що й потерпають власники житла, — пояснює фахівець обласного управління Держслужби з надзвичайних ситуацій Галина Лисенко.

Та мешканці «херсонської Венеції» кажуть, що влада перекладає провину з хворої голови на здорову. І вони не винуватці, а справжні заручники бездіяльності чиновників.

— У своєму будинку на вулиці Причальній я мешкаю з 1964-го, і чи не кожен рік нас топить. Прокладання зливової каналізації вздовж нашої вулиці з того часу і чекаю, а його все відкладають і відкладають — грошей, мовляв, немає. Та раніше хоч дренажні труби під залізницею сяк-так прочищали, а цьогоріч — жодного разу. З моїх вікон той дренаж чудово видно, я щодня вдома і можу з певністю про це говорити, — розповідає 58-річна пенсіонерка Валентина Бурдун. 

— Дощ пройшов, і за кілька хвилин хата попливла, — скаржиться пенсіонерка Галина Лисиця, господиня підтопленого будинку № 14 у провулку 1-му Сквозному. — Я живу одна, тож не знала, за що хапатися. Ніхто не допомагав — сама вибирала воду в кімнатах ганчіркою. А зі сміття, що течія принесла з горішніх кварталів, у нас на проїжджій частині тепер барикади. Хто їх розбиратиме та вивозитиме — невідомо

Схоже, локальна катастрофа у прирічковій частині обласного центру захопила його владу зі спущеними штаньми — цьому мали б запобігти, а натомість поставлені перед фактом. Терміново зібрали міську комісію з техногенної безпеки і надзвичайних ситуацій, на якій визнали «наявність відсутності» можливостей для оперативної ліквідації наслідків локальної повені. Начальник управління ТБ і НС Херсона Мирон Буба каже, що техніки для цього достатньо, а от пального для неї катма, як і грошей на його закупівлю. Тож бензин та солярку проситимуть у борг у фірм-постачальників. Надалі благатимуть залізничників частіше прочищати дренажні проколи під насипом дороги та подумають, як підняти тротуари, щоб вода не заливала приватні садиби вздовж них.

— Залізниця вздовж річки Кошової перебуває у віданні Херсонської дистанції колії Одеської залізниці. Її начальник Олександр Керекеш також пообіцяв долучитися до розчищення дренажів під насипом, задіявши для цього бригаду з 14 працівників, — додає Мирон Буба.

Про будівництво мереж зливової каналізації на проблемних вулицях навіть не йдеться — фінанси співають романси.

Хоча насправді 

Однак біда в тім, що заможні городяни у небезпечній зоні біля Кошової селитися не ризикують, доживають тут свого віку бідні люди — інваліди та ветерани Великої Вітчизняної, самотні пенсіонери, безробітні. Грошей їм заледве на харчі та «комуналку» вистачає — де вже тут страхуватися чи дорогі насоси купувати. Тому після кожної зливи старенькі збирають залишки сил і крекчучи беруться за відра, бо за них їхні помешкання ніхто не осушить. А потім чекають, поки висохне дорога: пересуватися у багнюці та калюжах на своїх двох їм важко, а водії таксі безпосередньо до осель під’їжджати не беруться — дуже великий ризик пошкодити ходову частину машини чи навіть загрузнути так, що витягати доведеться трактором. Тож сидять старі Робінзони по домівках в оточенні велетенських калюж і чекають, доки молодші сусіди принесуть їм харчі та ліки.