Із досьє «Голосу України»

Гладуняк Іван Васильович народився 1959 року в селі Нижнє Коломийського району Івано-Франківської області. Закінчив Львівський політехнічний інститут та Київський університет ім. Т. Шевченка. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Правові проблеми формування політичної системи в Україні на сучасному етапі».

Працював інженером у Запорізькому виробничому об’єднанні «Дніпроенерго» та на Хмельницькій АЕС. З 1991 по 2002 роки обирався на посаду міського голови Нетішина. Пізніше — заступник голови і голова Хмельницької ОДА.

Від партії «Народний cоюз «Наша Україна» увійшов до складу Хмельницької обласної ради. Обраний головою ради.

Одружений, виховує двох синів.

— Іване Васильовичу, для Хмельниччини ви людина знайома. Натомість посада голови обласної ради нова для вас. Хоча ви ще не пересіли з крісла голови ОДА в інше, втім, чи бачаться тепер проблеми краю по-іншому?

— Поки що, завершуючи виконання обов’язків на посаді голови облдержадміністрації, чекаю указу Президента про звільнення, але в роботу ради, її проблеми вникаю з першого дня обрання депутатом. Вони мені добре знайомі, адже я довгий час працював міським головою, і, звичайно, можу порівняти функції двох гілок влади. Виконавча система завжди була і залишається більш централізованою, підпорядкованою столиці. Голова адміністрації завжди дивиться на проблеми своєї області очима Києва. Так от саме з цим поглядом і не завжди збігається той, який визначає діяльність органів місцевого самоврядування. Обрана влада — це влада розвитку, тому на неї і покладені одні з найважливіших питань: формування бюджету, напрацювання місцевих програм, підписання договору із Кабміном, котрий визначав би обов’язки і можливості двох сторін.

— Нині багато розмов ведеться про доцільність розподілу влади, на устах політична реформа, а тим часом всі наче завмерли в очікуванні того, як розподіляться сили в столиці, й це начебто повинно визначити подальшу долю всіх реформувань і регіонів.

— Напевно, це вже історично вкладено в свідомість українців, що одного дня приїде пан і всіх розсудить, всі проблеми вирішить. Не потрібно нічого і нікого чекати. Функції всі й для всіх давно визначені, треба тільки їх виконувати. Не бачу необхідності в різких політичних змінах. Влади для всіх достатньо. Проблема в іншому. Чимало політиків хочуть мати права і владу, але зовсім не хочуть бути відповідальними за неї. Треба зрозуміти, що влада не дається як певна річ чи атрибут. Влада — це насамперед робота, яку зумів організувати керівник. Тому й потрібно ділити не владу, а функції, обов’язки. А якщо їх не виконуєш, то сама система громадянського суспільства просто відтисне тебе від цієї влади.

— Що ж тоді вас особисто змусило змінити одні обов’язки на інші?

— Одна із причин того, що я висунув свою кандидатуру на голову ради, була та, що не хотів, щоб цю посаду займав якийсь представник із табору тих політичних сил, котрі заважають працювати команді Президента. Нам треба оглянутись і зрозуміти, що, попри цілу низку недоліків, суспільство змінилося. І сталось це саме завдяки президентській команді. Так, нова влада не дала реальних оцінок недолікам минулого десятиліття. Так, люди не побачили, чи справді можуть бути покарані ті, хто свого часу призвів до економічних криз, розвалу промисловості та сільського господарства. Але досить уже оглядатися в минуле. Час думати над тим, як працювати, щоб не повторювати помилок і ситуацій.

Не можна не визнати, що частенько в нових представників влади на місцях може не вистачати досвіду. Даючи оцінку їхній роботі на Хмельниччині, я з упевненістю можу сказати, що жоден не завдав для свого району стільки шкоди, як це зробили деякі з їх попередників.

— Від кожної влади люди чекають насамперед позитивних змін. Що вдалося вам зробити на посаді голови адміністрації, і які плани у новообраного голови ради?

— Для мене важливо, що область стала стабільною практично за всіма показниками. Ми посідаємо тверду середню позицію серед інших, і це вже здобуток. Мені жодного разу не було соромно їхати звітувати до Києва з будь-якого питання, бо ми відійшли від останніх місць. Але, зрозуміло, треба більшого. В економічній системі країни ніша області вже вимальовувалася — це розвиток сільського господарства і переробки, тому саме для цієї галузі повинні шукати серйозних інвесторів.

Вагомою статтею доходів для Поділля має стати туристичний та курортний бізнес. Маємо унікальні Сатанів, Кам’янець-Подільський, Самички, Меджибіж, Старокостянтинів, Ізяслав, котрі можуть істотно впливати на формування наших доходів. Якось традиційно складалось так, що більше уваги в цьому плані приділялося Кам’янцю-Подільському. Але останнім часом серйозні зрушення сталися в Ізяславі. Чого варте будівництво мосту, котрий був багаторічною проблемою для райцентру. Спорудження двох доріг, початок реконструкції старовинного замку — все це здобутки уже нової влади. Люди швидко оцінюють добрі справи, і нещодавно районна сесія затвердила своїм головою керівника райдержадміністрації Михайла Борисюка. Приємно, що в цьому керівникові, як і в цілому ряді його колег, ми не помилились.

Мимоволі знову повертаюся до питання кадрів і їх відповідальності. У нас виходить, що «керівників» на будь-яких посадах більше, ніж справжніх трударів. От і починаються всілякі розмови про неспроможність вирішувати проблеми на місцях, відсутність повноважень, необхідність змін...

Переконаний, життя розпочинається не в столицях, а в крихітних селах, де живуть сотні тисяч людей із своїми буденними проблемами. І всякі зміни потрібно починати звідти. Не помилюсь, якщо й хороші кадри почну шукати серед сільських голів, адже там керівник здобуває досвід роботи, спілкування з людьми, демонструє своє бажання і вміння працювати. Часто ми ставимо на відповідальні посади тих, хто вже встиг, як то кажуть, потертись у владі, бо не можемо знайти інших кандидатур. Так от, шукати їх потрібно з самого низу, тоді й кадрового голоду не буде.

— Іване Васильовичу, а чи може допомогти новій владі й новому голові ради «Голос України»?

— Зізнаюся, що дедалі менше залишається часу на читання газет, але, безсумнівно, ваше видання дає зрозуміти, що ти не один в цьому світі. Інформація про те, чим живуть інші області, з якими проблемами стикаються їхні керівники стає часткою і мого досвіду. Дуже добре і те, що газета Верховної Ради завжди дає повний спектр політичних думок, тому завжди є можливість порівняти, зіставити, зробити об’єктивні висновки.

— Виходячи з таких оцінок, можна сподіватися, що голова Хмельницької обласної ради, в свою чергу, намагатиметься допомогти газеті стати ще популярнішою і впливовішою в краї?

— Я завжди сам передплачую «Голос України», тепер дав розпорядження, щоб п’ять газет було передплачено для апарату ради. Думаю, для депутатів всіх рівнів має стати щоденною звичкою бути в курсі всіх новин, що їх друкує парламентське видання.

— Сподіваємося на добру співпрацю.

Розмовляла Ірина КОЗАК.

Хмельницький.