Пустити годувальницю під ніж чи продавати молоко запівдарма — перед таким вибором нині стоять сільські жителі.

Багато селян вибір цей для себе вже зробили. З початку року населення області позбулося чотирьох тисяч корів. Якщо на кінець минулого року у приватних господарствах їх було 133,7 тисячі голів, то сьогодні залишилося 129,6. Для міського жителя цей процес пройшов не дуже поміченим. Молочної продукції на прилавках удосталь, і ціни залишилися, вважайте, на тому само рівні, а на окремі види, як-от на тверді сири, навіть дещо знизились. Зате селянський гаманець через молочну кризу сів на дієту. Тому й журяться, як з тою коровою вижити й утриматись на плаву, коли все навколо дорожчає, а молоко навпаки — дешевшає?

Володимир Дрозд, директор ПСП «Україна», що в селі Здовбиця Здолбунівського району, бідкається:

— За нинішньої цінової політики господарство протягне, може, до осені — не більше, хоча й нам удалося зберегти дійну череду. Торік ми мали прибутки, а нині молочна галузь пустить нас із торбами по світу. Міркуйте самі: якщо торік собівартість кілограма молока становила 92 копійки, а продавали його взимку за ціною до півтори гривні, то це було вигідно селянинові. Коли ж правителі наші не знайшли спільної мови з Росією і там перестали брати українську молокопродукцію, за сировину тваринникам стали платити лише гривню, а зараз ще менше — 90 копійок. То це ще по-доброму, бо багатьом і такої ціни не дають.

Але і собівартість молока за цей час на місці не стояла. З торішніх 92 копійок вона сягнула вище гривні. Отже, доять свої 525 корів у здовбицькому господарстві собі на збиток. Ситуація змушує відправляти корів на бойню. Володимир Дрозд каже, що не робить цього, не зменшує поголів’я «не тому, що ми такі хороші хазяї, а тому що не хочемо віддавати наших корів задарма». Бо нині за яловичину пропонують від 4,5 до 4,9 гривні. Хіба то ціна? Таж хорошу корову не просто і не скоро можна виростити.

Нині на фермах ПСП «Україна» 2100 голів худоби. Ніколи ще так багато не було, а все тому, що ніде її збути. Торік яловичину за собівартості 6,9 гривні за кілограм м’ясокомбінати купували по 7,9, та ще й дотація держави була — по 1,3 гривні на кілограм. Тепер, навіть продавши корову чи бичка за «хороші» гроші — 5 гривень, отримаєш 2 гривні збитків на кілограмі. От і чекають у Здовбиці кращих часів, коли в Києві нарешті поділять портфелі й зуміють звернути увагу на проблеми ціноутворення на сільгосппродукцію, бо де ще є таке у світі, щоб літр солярки за ціною прирівнювався до чотирьох літрів молока? Зрештою, оскільки виробництво молока і м’яса стає збиткове, то й про підвищення зарплати тваринникам мова не йде.

Стосовно корів, які стоять у приватному хліві, то господиня подоїть свою Рябуху безплатно. Але й у домашніх бухгалтеріях кожна сільська сім’я підрахувала для себе: здавати молоко невигідно. Тим паче що приватним селянським господарствам платять за нього ще менше, ніж «колгоспам», — по 60 копійок за літр.

— Від своєї корови видоюємо щодня по 18—20 літрів молока, — розповідає мешканка села Хрінники Демидівського району Марія Кушпа. — І хоча всі (а нас у хаті шість душ) любимо молоко і страви із нього, його таки забагато. Коли сировину приймали по гривні за літр, ми охоче здавали. Нині ж ціна зовсім мізерна — по 60 копійок. То лишки молока віддаємо рідним, знайомим, а то й виливаємо трьом свиням.

Так само чинить і Галина Чевтаєва із села Лішня цього ж району.

Ось така вона, селянська арифметика, яка змусила господарів уже цього року вирізати понад 4 тисячі корів. Звичайно, це позначилося на обсягах заготівлі: якщо за чотири місяці минулого року на Рівненщині заготовили 44 тисячі тонн молока, то за такий само період нинішнього — на 7 тисяч тонн менше.

І хоча селяни й споживачі молокопродукції нарікають на переробників молока, які платять за сировину ледь не вдвічі менше, а продають готовий продукт за тією ж ціною, що була за рекордних заготівельних тарифів, проте ті переробники в цій ситуації — також потерпіла сторона. Голова правління ВАТ «Дубномолоко» Олексій Козловський не знає, куди нині подіти готову продукцію. 80 відсотків сирів, що виготовляли в Дубно, забирала Росія. Тепер вона від них відмовилася. А тому «Дубномолоко» купує в селян менше молока. За п’ять місяців нинішнього року його заготовлено на 10 тисяч тонн менше, ніж за такий само період минулоріч. Тепер уп’ятеро менше виготовляють сиру, а 90 працівників цеху стали безробітними.

Нещодавно у ВАТ «Дубномолоко» мали побувати інспектори з російської ветслужби. До їх приїзду готувалися, сподіваючись відновити після цього візиту поставки сиру на сусідній ринок. Але інспектори Дубно оминули. Тим часом підприємство і далі сповзає у прірву молочної кризи.

Людмила МОШНЯГА, Олександра ЮРКОВА.

Рівненська область.