Череду пригнали... американці

Протягом чотирьох років сільські господарі отримували кошти від міжнародної благодійної фундації «Хайфер проджект інтернешнл». Першого липня термін дії проекту закінчився. Але селяни не хотіли прощатися зі своїми американськими благодійниками. Тому звернулися з проханням до керівництва фундації продовжити співпрацю. «Відверто кажучи, не дуже сподівалися, що нам підуть назустріч, —каже сільський голова Юрій Царук. — Хоча невелика надія таки жевріла...

Юрій Царук давно чув про діяльність фундації. Знав, що вона фінансує в різних областях України 15 проектів. Підтримує розвиток свинарства, розведення коней, бджіл... Порадившись із депутатами, сільський голова вирішив подати на конкурс власний проект розвитку територіальної громади. В їхньому селі дуже шанують корів. Тут корівка-годувальниця є священною. У Майдані не почуєте словосполучення «доглядати телятко». Місцеві селяни в такому разі кажуть інакше: «викохувати телятко». Ось і взяли за основу проекту питання розвитку тваринництва в індивідуальному секторі. Однак співпраця фундації з сільською громадою починалася непросто.

— По-перше, американці дуже ретельно знайомилися з людьми, яким планували передати тварин, — каже Ю. Царук. — Кандидатури визначала громада. Насамперед вирішили підтримати багатодітні сім’ї, а також ті, що не мають належного достатку. Однак представники фундації вважали за потрібне особисто переконатися в тому, чи здатна запропонована родина доглядати тварин. Пригадую, був випадок, коли в одній оселі нас зустрів нетверезий господар. Підвів він нас. Незважаючи на те, що сім’я жила у злиднях, американці не піддалися на наші вмовляння. Запропоноване прізвище одразу було викреслене.

Така прискіпливість попервах викликала певну підозру. Люди не вірили, що зможуть безкоштовно отримати племінну худобу. Бо розуміли: коштує вона великих грошей — не менш як сім тисяч гривень треба заплатити за племінну корівку. Мовляв, який резон заокеанським благодійникам витрачатися?.. Інші натякали на те, що селян тим самим втягують в чергову аферу. Нібито з часом кошти за тварин все-таки доведеться повернути, але вже з відсотками.

Дивувало й те, чому це благодійники весь час торочать про гендер. У селі й слова такого ніхто не знає. Коли розтлумачили його значення, з’явилися нові запитання — до чого тут стосунки в сім’ї і... худоба? Натомість американці хотіли впевнитися, чи «впрягатимуться» до догляду за корівками, як кажуть, дружно, всією сім’єю, чи вся робота ляже на плечі когось одного. Вони ж далекі від знання нашого побуту.

У договорі була ще одна обов’язкова умова: першу теличку, яку приведе корова, господар повинен передати комусь із односельчан. На свій вибір. Але також безкоштовно. Якщо ж народиться бичок, залишає його для себе.

Зате як здивували селяни американців! Коли ті привезли в село перших десять корів, у Майдані влаштували свято корівки-годувальниці. Присутні на ньому заокеанські гості були вражені тією любов’ю до тварин, яку вони побачили тут. Як мовиться, не встигли й оком змигнути, як десь узялися сплетені віночки, а жінки любовно стали чіпляти їх на шиї тварин. Американці казали, що такого не бачили ніде, навіть в Індії, де корова є священною.

Протягом чотирьох років жителі Майдану отримали від благодійної фундації 30 племінних корів. Стільки ж передано від них телиць. Загалом тут нині є 300 голів дійних тварин. Дуже прикро, каже сільський голова, що молоко так «впало» в ціні. Вінницький молокозавод закуповує його зараз лише по 55 копійок за літр. Це вдвоє менше, ніж на ринку. Шкода людської праці. Бо біля корівки треба добряче находитися. Але хай там що, наголошує Ю. Царук, власники корів таки трохи розбагатіли за рахунок американської череди.

Представники фундації, прибувши до села для підбиття підсумків роботи проекту найперше проаналізували матеріальне становище тих, кому передали корівок. Відвідали сім’ї і під час невимушеної розмови довідалися все, що хотіли. Люди дуже задоволені започаткованою справою. І вони не приховували цього від гостей. Не дивно, що жодної з корів не довелося відбирати. А умовами це передбачено: якщо господар занехаяв худобину, погано доглядає, абияк годує — все це є підставою, щоб тварину передати хазяйновитішій сім’ї.

А ще американці навчали жителів Майдану основам зоотехнії, ветеринарії, давали знання з абетки ведення бізнесу. Також оплачували послуги ветеринарного лікаря. Фінансували придбання необхідних медпрепаратів. Штучне запліднення теж робилося за їхні гроші. Вони посприяли і створенню пасовища. Не рідше, як двічі на рік, виділяли кошти на закупівлю концкормів.

У планах сільського голови підготувати ще один проект. Можливо, він стосуватиметься розвитку племінного свинарства, а може, розводитимуть коней. Але це на перспективу.

Вінницька область.