За період діяльності голови міста Бердянська Валерія Баранова створено рівні можливості для розвитку й самовираження особи. Сьогодні наша розмова про роботу міського голови, підсумки соціально-економічного розвитку й перспективи міста.

— Валерію Олексійовичу, що вам удалося змінити на краще за час перебування на посаді міського голови?

— Підбиваючи підсумки роботи за останні роки, необхідно відзначити, що це був складний період для всієї країни. Водночас основне завдання міського керівництва — берегти досягнуте, мир і спокій, а найголовніше — стабільно розвиватися далі. Нам усім разом вдалося створити унікальну структуру самоврядування «Бердянськ — наш спільний дім», куди входять усі партійні та громадські організації, формування, рада старійшин і рада ветеранів, молодіжна адміністрація і дитячий парламент, громадська рада з освіти, Бердянська спілка промисловців і підприємців. Спільно ми проводимо громадські слухання, сперечаємося, шукаємо шляхи вирішення міських проблем. З особливою гордістю я хотів би відзначити роботу комітетів мікрорайонів, без яких тепер навіть важко уявити собі наше місто. Головним досягненням цих комітетів стало поліпшення вигляду мікрорайонів, їх упорядкування силами самих мешканців. Стало традиційним проведення суботників, яких щорічно буває більше тридцяти і під час яких посаджено понад 3000 дерев і кущів. Щорічно у всіх мікрорайонах міста проходять урочисті й задушевні свята. Усі ці роки ми дотримувалися принципів відкритості й доступності для кожного жителя міста, всі мали і мають право бути почутими. Щотижня я й мої заступники проводимо прийоми громадян з особистих питань.

— Кажуть, голова особисто робить щоденний об’їзд міста, виявляючи недоліки?

— Справді, є таке. Але не щодня. За минулі чотири роки я провів 32 виїзних прийоми з жителями мікрорайонів, де порушувалося більше 2000 питань, і це крім щотижневих прийомів у виконкомі. Більшість відповідей була озвучена під час зустрічей, а з питань, що потребували вирішення, складався план заходів. Усі проблемні питання ставилися мною на контроль, а ті, де було потрібне значне фінансування і які зачіпали інтереси територіальної громади, внесено до плану стратегічного розвитку міста.

— Валерію Олексійовичу, розкажіть, у яких конкурсах, проектах і програмах брало участь ваше місто.

— Наше місто брало участь у всеукраїнських конкурсах проектів і програм розвитку місцевого самоврядування, чотири представлених Бердянськом проекти визнано переможцями. На їх реалізацію з державного бюджету України було виділено більше мільйона гривень. Один з цих проектів — «Майстерня муніципального управління» — є корпоративним проектом з містами Судак і Комсомольськ. Головною метою цього проекту є узагальнення накопиченого досвіду муніципального управління, створення Бердянської майстерні муніципального управління й поширення впроваджених інновацій серед інших територіальних громад.

Ще один проект-переможець — «Упровадження механізму формування й ефективного виконання бюджету та плану стратегічного розвитку». Результатом реалізації проекту стало створення в мікрорайонах міста 11 центрів громадських ініціатив, куди звернулося більше п’яти тисяч жителів.

— А які перспективи розвитку міста?

— У плані стратегічного розвитку Бердянська на період з 2002-го по 2010 роки описано чотири основних напрямки його розвитку, а також включено розділ «Мікрорайони міста. Першочергові завдання. Плани на перспективу». Головна особливість цього документа в тім, що написаний він не чиновниками, а мешканцями міста. У плані систематизовано всі пропозиції та побажання, тому щорічно цей документ береться за основу при формуванні переліку витрат міського бюджету. На сходах громадян і громадських слуханнях було визначено чотири пріоритетні напрямки розвитку міста:

1) розвиток промисловості та підприємництва;

2) соціальний захист, безпека і добробут населення;

3) якісні й доступні комунальні послуги;

4) розвиток міста-курорту для сімейного відпочинку й туризму.

Необхідно відзначити, що при створенні плану стратегічного розвитку враховувались особливості кожного з дев’яти мікрорайонів. Тому в третій частині плану окремо по кожному мікрорайону визначено першочергові завдання і плани.

— Валерію Олексійовичу, у вас розроблено новий комплекс заходів для поповнення бюджету?

— Нас радує те, що ми, крім запланованих коштів, навчилися заробляти й заощаджувати бюджетні кошти. Це дало гарні результати. За минулий рік, наприклад, бюджет зріс до 107 млн. грн., і на одного мешканця припадало 833 грн. бюджетних грошей.

У 1998 році борги міста становили 32 мільйони гривень, а сьогодні всі вони погашені. При цьому напрацьовано і збільшено вартість майна громади. У 1998 році вона становила 565 мільйонів гривень, а сьогодні вже більше мільярда!

У місті створено умови для розвитку ринку землі на основі об’єднання громадських і приватних інтересів, залучення землі в так званий екологічний оборот. Надходження до міського бюджету від продажу земельних ділянок збільшилися: якщо в 2001 році продано земельних ділянок на суму понад 270 тис. грн., то в 2005 році — близько 1 млн. грн. За період 2001—2005 р. у цілому бюджет одержав від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення понад 5 млн. грн. Така ж тенденція спостерігається й цього року.

Сьогодні ми пишаємося тим, що процес формування бюджету відкритий, проводяться слухання, «круглі столи», всі програми обговорюються. Щорічно видаються книги «Бюджет міста», які є в кожного депутата, у комітетах мікрорайонів, бібліотеках та інститутах.

— Як ви вважаєте, були порушення у використанні бюджетних коштів?

— Всі численні перевірки цільового використання бюджетних коштів їхніми розпорядниками не виявили жодного порушення. Ми вели й вестимемо роботу за справедливіший розподіл бюджету на рівні держави. Не повинно бути зрівнялівки, має бути стимулювання тих міст, де навчилися заробляти гроші, яких у цих містах слід залишати дедалі більше. Ми не згодні з тим, що держава продовжує надавати пільги за рахунок нашої території, списувати борги з податку на землю в підприємств-банкрутів — боржників місцевого бюджету. Наведу приклад: зі 107 мільйонів бюджету 2006 року на власні повноваження в нас залишається 11 мільйонів, а цього дуже мало для нормального розвитку міста. Свою позицію ми висловили й висловлюємо на всіх рівнях, навіть пікетували Верховну Раду та Кабінет Міністрів у грудні 2005 року, внаслідок чого нам удалося домогтися додатково 4,6 мільйона гривень до бюджету Бердянська.

— Валерію Олексійовичу, як працюють комунальні підприємства міста?

— Наші комунальні підприємства працюють давно без збитків, хоча зростання цін на все не дає досягти в цьому стабільності. Небагато міст сьогодні будують такі спорткомплекси, як міська влада здала в 2005 році, куди вже ходить 2000 дітей, відірваних від вулиці.

Новий музей історії міста, нова дитяча бібліотека, будується картинна галерея. Попереду реконструкція МБК, спортивної та музичної шкіл, бібліотек. Цього року став до ладу найбільший в Україні і єдиний на Азовському морі аквапарк на Бердянській косі! Цей об’єкт надає місту нового іміджу й приваблює тисячі дітей та дорослих — це наша візитна картка. Будується вже і парк розваг.

Предметом загальної гордості є центральний проспект і набережна. Збудовано нові дитячі майданчики, сквери, куточки відпочинку. Це все результат творчості і любові до міста всіх бердянців.

— Валерію Олексійовичу, настав час змін для промисловості Бердянська?

— Сьогодні в місті продукцію виробляють 36 основних промислових підприємств. У 2005 році обсяг випущеної продукції становив більш як 535 млн. грн., що майже вдвічі вище, ніж у 2002 році. На підприємствах триває реконструкція і відновлення виробничих потужностей, освоюються нові види продукції.

— Як ви гадаєте, що ще може зробити влада міста, щоб люди відчули, що їхніми проблемами цікавляться і, більше того, намагаються їх розв’язати?

— Велика проблема — це житлово-комунальне господарство. Необхідно продовжити реформу, вдосконалювати тарифну політику, домогтися відповідності якості послуг їх вартості. Потрібно розробити нову програму теплопостачання міста і провести реконструкцію мереж, котелень, підготувати комплекс заходів, щоб реанімувати будівельну галузь як один з інститутів розвитку міста. Розвинути і змінити дорожньо-транспортну систему і нарешті телефонізувати всі мікрорайони. Продовжувати впорядковувати, створювати всі умови для проживання, адже найприємніше в роботі — досягнення конкретних результатів і вдячність жителів міста.

— Валерію Олексійовичу, дякую вам за змістовну розмову, і нехай удача супроводжує вас у реалізації розробленої програми з розвитку міста.

— Спасибі.

Розмову провела Дарина ШАПОВАЛ.