У липні у Санкт-Петербурзі пройде саміт «великої вісімки», де енергетична тематика явно превалюватиме. Тож і не дивно, що російська газопіарова машина в червні провела посилену артпідготовку, стріляючи з різних позицій і калібрів, але б’ючи в одну точку — з вини України наступної зими Європу очікують перебої в постачанні палива.

То, мовляв, Україна не справляється із закачуванням газу у свої підземні сховища. То Юлія Тимошенко, начебто, погрожує переглянути газові угоди з РФ. Словом, повідомлення одне страшніше за інше весь червень запускались на європейську орбіту.

Нагадую, що західні споживачі 80 відсотків російського газу отримують через газотранспортну систему України. І минулої зими, хоча Москва і звинувачувала Київ, мовляв, у найхолодніший період українці крали газ, призначений для Заходу, Європа серйозно задумалась про надійність Росії як партнера і про диверсифікацію шляхів постачання палива з інших надійних джерел. США та Європа конче зацікавлені, щоб на Захід йшли не лише російські енергоносії, а й газ і нафта із Центральної Азії. І місце розташування України достатньо зручне для прокладання труби звідтіля до Європи.

А ось справжній німець, «російський патріот» Герхард Шрьодер, у минулому лідер нації, а нині просто керуючий будівництвом Північноєвропейського газопроводу, закликав скорочувати транзит російського газу через Україну. Він пророкує ще більшу енергозалежність рідної йому Німеччини від Росії Але, судячи з усього, питання транспортування газу наступної зими вже не буде суто двостороннім, між Україною і Росією. Вочевидь, тут не обійдеться без Євросоюзу.

Щодо заяв Ю. Тимошенко про посередників. Якщо російська Держдума прийме закон «Про експорт газу», над яким працює сьогодні і відповідно до якого «Газпрому» буде надано ексклюзивне право на постачання російського «блакитного палива» за кордон, то питання про посередників відпаде саме собою і без участі Ю. Тимошенко. Питання усунення від газових справ швейцарської компанії «Росукренерго» вирішить російський закон. Тоді «Газпром» напряму працюватиме з «Нафтогазом України». Чи щезнуть повністю «тіньові» схеми в енергетичному бізнесі, про які так багато говорять нині?..

Якщо закон набере чинності, то ніхто, навіть власні постачальники і всесильні чиновники, не зможе втручатися в цінову політику «Газпрому». А виходити треба з того, що ціна на експортний газ зростатиме і далі. Бо це, поза сумнівом, глобальний процес. І його не зупинити. Хай би хто очолив новий уряд — Ю. Тимошенко, Ю. Єхануров, В. Янукович, Ю. Соломатін, В. Терен, Руслана, брати Клички, Іваненко, Петренко, Сидоренко.

Після того, як закону запалять «зелене світло», «Газпром» стане всесильним монополістом з транспортування газу через Росію. У підсумку вийде так, що весь газ, який транспортуватиметься через територію нашого північного сусіда, споживачі купуватимуть не у виробника (приміром, Туркменії), а в Росії. Що ж то за тин ми будуємо, говорячи про прямі поставки газу з Туркменистану? Доки не буде труби в обхід Росії, нам весь час буде майже труба.

Про диверсифікаційну трубу з постачання нафти і газу до Європи через Україну і Грузію в обхід Росії у червні на форумі «Чорне море — діалог і партнерство» говорив у Бухаресті і Віктор Ющенко. Йдеться про поставки із Казахстану й Азербайджану, де працюють американські нафтові компанії, які можуть фінансово підтримати проект. Чого на світі не буває.

До речі, схоже, що Польща готує свій «контрсаміт» на противагу саміту «великої вісімки», де, як я вже казав, збираються обговорювати передовсім проблеми енергобезпеки. Як повідомлялось на інтернет-сайті президента Польщі Леха Качинського, в липні він запрошує до Варшави на неформальну зустріч президентів України, Азербайджану і Казахстану. Зі складу учасників «неформалки» зрозуміло, що вони не обійдуть своєю увагою енергетичну сферу. Врешті-решт проект нафтопроводу «Одеса—Броди—Гданськ» має бути реалізований. Скільки йому бути в підвішеному стані. Баку й Астана зацікавлені в диверсифікації поставок енергоносіїв, Київ готовий транспортувати їх до Західної Європи. Стара Європа рада буде «з’їхати» з російської «голки». Але, зрозуміло, не всім сьогодні до вподоби активність Леха Качинського та інших «неформалів». Тож чи візьмуть гору економічні чинники над політичними у дружніх стосунках між деякими «неформалами» і Росією, покаже час. І досить швидко.

Між іншим, стосовно власного видобутку енергоносіїв у червні ми не сиділи склавши руки. У Гаазі всесвітньо відома компанія «Шелл» і «Укргазвидобування» підписали угоду про розвиток і видобуток газу і нафти в Україні. «Шелл» надасть нам новітні технології, бо глибина залягання корисних копалин 6—7 кілометрів, а виконуватимуть роботи працівники «Нафтогазу України». Наближені до опозиції інтернетівські видання одразу зчинили галас, мовляв, Президент продав іноземцям українські надра. За їхньою логікою, краще голими і босими сидіти на тих запасах енергоносіїв, які маємо на великих глибинах, і заглядати до рота тим, хто їх видобуває за допомогою тієї самої «Шелл», яка працює у 140 країнах світу і видає «на-гора» газ і нафту у 45 з них. До речі, переговори із «Шелл» велися вісім років. Де була тоді нинішня опозиція? І чому так довго йшли переговори?

Попри все — російський газопіарівський «артобстріл», усвідомлення невідворотності зростання цін на газ (факт) та залізничні квитки (факт), провал програми енергозбереження (факт), — останній день червня приніс і радісну новину. «Росукренерго» у третьому кварталі (липень—вересень) постачатиме газ за чинною з 4 січня ціною — 95 доларів за тисячу кубометрів газу. Як буде далі — в четвертому кварталі? Швидше за все, ціна на встоїть. Та й чи буде тоді цей посередник...