Протягом року чиновники трьох міністерств — освіти, охорони здоров’я та оборони — не можуть дійти згоди у питанні надання дозволу на вступ до медуніверситету офіцеру ЗС України Юрію Качуровському.

Торік у нього, старшого лейтенанта, начальника медслужби батальйону однієї з військових частин, що дислокується на Київщині, прийняли документи на вступ до Київського національного медичного університету імені О. Богомольця. Але до складання іспитів не допустили. Вже перед тим, як видати екзаменаційний лист, у приймальній комісії звернули увагу, що абітурієнт є офіцером української армії. Поставили умову: або він звільняється з армії, або йому повертають документи.

Прощатися з військом у офіцера не було жодного бажання. Навпаки, він зі школи мріяв про професію військового лікаря. Він хоче служити й далі. Тому забрав документи і повернувся до своєї військової частини. Але Ю. Качуровський сповнений бажання здобути вищу медичну освіту. Але як це можна зробити, коли у медичних вузах, як відомо, не передбачена заочна форма навчання?

Батьки Юрія — Олег Петрович і Олександра Вікторівна, вчителі школи у селі Снітків Мурованокуриловецького району на Вінниччині, стверджують, що держава передбачила вихід із такої ситуації. Тільки чиновники ігнорують виконання ними ж прийнятого документа. Батько й мати вважають, що їхній син став заручником непродуманої системи підготовки медичних кадрів для армії. Про все це вони написали в листі до редакції нашої газети. Кажуть, син не може займатися вирішенням цього питання, бо він на службі. У них теж небагато вільного часу. Обоє працюють. Змушені раз по раз відпрошуватися з роботи, використовувати для поїздок до столиці вихідні. Роблять усе, щоб допомогти синові стати абітурієнтом. Та й не тільки йому. В такій само ситуації опинилися десятки випускників факультету помічників військових лікарів Вінницького медичного коледжу імені академіка Заболотного, які вирішили підвищити отриману в коледжі кваліфікацію бакалавра медицини.

Нова вступна кампанія уже не за горами. Тим часом поки що батьки не можуть обнадіяти сина. Так і не знають, вдасться йому стати абітурієнтом чи ні? Тому продовжують листуватися з чиновниками названих міністерств і оббивати пороги їхніх кабінетів. Роблять це уже протягом року, точніше з липня 2005-го. Відтоді, як синові відмовили у вступі до Київського медичного...

Нещодавно батькові Юрія вдалося потрапити на прийом до в. о. міністра освіти Станіслава Ніколаєнка. За словами Олега Петровича, головний освітянин погодився надати дозвіл на складання вступних іспитів до Київського національного медуніверситету офіцеру Качуровському. Щоправда, з однією умовою — якщо військове відомство гарантуватиме цільове направлення на навчання свого офіцера. Качуровський каже, що торік Міноборони відмовилося від надання такого документа. Потрапити на прийом до в. о. міністра оборони батькові офіцера не вдається. Чиновники нижчого рівня не беруть на себе відповідальність вирішувати це питання. Бо йдеться про кошти. Вони кажуть: дуже дорогий вийде лікар для армії.

Вінницький медичний коледж Юрій Качуровський закінчив 2003 року. Як уже згадувалося, здобув спеціальність помічника військового лікаря. Диплом у здібного юнака з відзнакою. На той час Вінницький медколедж був єдиний у державі, де готували помічників військових лікарів. Кажу про це в минулому часі, бо вже третій рік тут не приймають абітурієнтів на цю спеціальність. А з наступного року, коли завершать навчання нинішні студенти, відділення буде закрито. З цього приводу в. о. міністра оборони вже підписав відповідний наказ.

Коли Качуровський вступав до коледжу, він знав про те, що випускники мають право після його закінчення продовжувати навчання у медичному університеті. Така перспектива тішила хлопця. Разом з іншими Юрій підписав типовий контракт (№253, затверджений 1 вересня 2001 року), в якому зазначалося, що він зобов’язується протягом двох років відслужити у війську, а тоді матиме право продовжити навчання на базі Київського національного медуніверситету на факультеті підготовки лікарів для Збройних сил України. Однак в університеті про існування такого документа, як кажуть, не чули ні сном ні духом.

Ректор Київського національного медуніверситету імені О. Богомольця, член-кореспондент АМН України, професор Віталій Москаленко, на запит Мінохорони здоров’я, письмово повідомив про те, що угода між їхнім вузом і Вінницьким медколеджом імені академіка Заболотного про продовження навчання випускників коледжу в медуніверситеті не розроблялася і не була укладена. У медколеджі стверджують, що типовий договір погоджували у Мінохорони здоров’я й Міноборони.

Зрештою, батькам вдалося розшукати ще один документ, який підтверджує правоту їхнього сина. Він лежить у Міноборони, в департаменті охорони здоров’я. Там Качуровським повідомили (письмово) про те, що 8 грудня 1997 року було підписано спільний наказ міністрами оборони і охорони здоров’я. Його номер — 346/450. У ньому зазначено, що випускники, які проходили підготовку на посади помічників лікарів для ЗС України і отримали освітньо-професійний рівень бакалавра медицини, направляються на військову службу на посади офіцерів медслужби. Після двох років служби вони можуть продовжити навчання на факультеті підготовки лікарів для ЗС України Київського національного медичного університету імені О. Богомольця.

Цей лист спершу обнадіяв Качуровських. А потім розчарував. «Нинішнього року не визначено умов до правил прийому на факультет підготовки лікарів для ЗС України з числа випускників відділення помічників військових лікарів». Нагадаю, це було торік. Нині, за словами батька офіцера, медуніверситет уже не заперечує проти вступу Юрія. Але виставляє при цьому ту саму умову, що й Мінохорони здоров’я і Міносвіти — абітурієнт повинен надати цільове направлення військового відомства.

В. о. керівника департаменту охорони здоров’я Міноборони В. Печиборщ в особистій розмові з батьком офіцера не приховував того, що не розуміє, яким чином офіцер може навчатися на стаціонарі. Тому, звичайно, не може дати направлення на навчання. «Чиновника можна зрозуміти, — каже О. Качуровський. — Не в його компетенції приймати таке рішення. Тому я так хотів потрапити на прийом до міністра. Але зробити це, виявляється, не просто. Чи знає пан Гриценко про цю проблему — для нас залишається загадкою. Тим часом чекати нема коли — вступні іспити до університету вже на носі».

На запитання про те, як інші випускники цього факультету здобувають вищу освіту, заступник директора Вінницького медичного коледжу Володимир Токар відповів, що частина з них знайшла самотужки вихід із ситуації. У деяких медуніверситетах, зокрема Вінницькому, є фармацевтичні факультети, на яких можна навчатися заочно. Там і здобувають вищу освіту. Дехто з випускників «зрадив» професії й опановує іншу спеціальність — юриста або вчителя.

Юрій Качуровський не має бажання йти ні у вчителі, ні у провізори. Про мрію сина стати нейрохірургом розповіла його мати. Олександра Вікторівна каже, що навіть під час відпусток Юрій пропадає у районній лікарні. Ходить на операції. Стежить за роботою хірургів. Мати серцем відчуває, що син правильно обрав професію. З нього буде гарний лікар. Тільки як вийти їм із зачарованого кола, не знає. Так само батьки не відають, чим закінчиться цей затяжний «консиліум» чиновників з трьох міністерств?

Вінницька область.