Україна, як пострадянська держава, потерпає не лише від доріг і дурнів, а й від сміття, якого із приходом нових технологій у галузь переробки сільгосппродукції та побутової хімії, з впровадженням сучасних упаковок стає дедалі більше. Чернівці не є винятком у реєстрі українських міст, які мають проблеми з переробкою побутових відходів. Проте, здається, у Чернівцях цьому збираються дати раду.

Попервах приватне підприємство «Екобаланссервіс», яким керує молодий, але далекоглядний бізнесмен Андрій Гізатулін, на базі напівмертвого заводу сільгоспмашин почало виготовляти преси для утилізації побутового сміття. Вони швидко стали користуватися попитом у сусідніх областях, як-от Івано-Франківська. Фахівці, задіяні на ринку утилізації відходів, одразу зрозуміли, що пресований картон чи пластик легше й дешевше збирати та транспортувати.

Наступним кроком стала організація спільного україно-турецького підприємства «Буковина-Тігріз», у якому турецьку сторону представляє новий компаньйон Гізатуліна Альме Мехмед. Нині спільними зусиллями уже запущено першу лінію з переробки ПЕТ-пляшки, яка тут із брудного зім’ятого пластикового брухту знову перетворюється на білосніжну крихту. Лінію закупили за кордоном, а сортувальні установки виготовили у Чернівцях. Зараз молоді та енергійні підприємці придбали ще дві лінії для переробки сміття, які невдовзі доправлять в Україну.

— Настав час, — каже Андрій Гізатулін, — відкрити у Чернівцях сміттєсортувальний завод. У Європі лояльні до екології громадяни самі сортують металеву і пластикову тару, картон та інше. У нас, на жаль, все звалюють в одну купу. Міські комунальні підприємства, котрі займаються вивезенням сміття, теж ще не готові до сепарованого його збору. Отож доводиться використовувати ручну працю безпосередньо на заводі. Ми готувалися до пуску підприємства близько року. Все, що могли: стояки, барабани, преси, виготовили на своїх потужностях, привозили лише найскладніші комплектувальні. Зараз виходимо на такі потужності, що невдовзі чернівецького сміття нам забракне, тому вже укладаємо угоди із постачальниками з сусідніх обласних центрів. Великою сировинною базою є чернівецьке сміттєзвалище, через яке місто має низку екологічних та санітарних проблем. Тут сміття накопичувалося десятиліттями, і цю авгієву стайню ми збираємося вичистити. Було б непогано розмістити кілька ліній переробки безпосередньо поблизу звалища.

— Маєте підтримку міської влади?

— Спочатку до нас ставилися з недовірою, як до усіх приїжджих, але сьогодні міський голова Микола Федорук на нашому боці. Співпраця є, і вона дуже продуктивна. Зараз спільно вирішуємо питання ділянок під пункти прийому відходів та сортувальні лінії. Погоджено виділення нам ділянки поблизу міських очисних споруд, що є дуже вдалим вибором у плані екології. Запустити основні технологічні цикли плануємо вже у липні, нині займаємося облаштуванням інфраструктури.

— Усі бізнеси започатковуються з розрахунку на прибуток.

— У світі переробка та утилізація сміття є не тільки соціально нагальним процесом — це ще й процвітаючий бізнес. Але зараз ми думаємо не про це. Головним є налаштувати на співпрацю чернівчан, які мають і самі подбати про цивілізовану утилізацію сміття та допомогти нам очистити місто напередодні його 600-річчя.

— Як наразі чернівчани сприймають вашу пропозицію щодо співпраці?

— По-різному. Найсмішнішою є реакція деяких чиновників, як-от, наприклад, з управління екології, які все намагаються з’ясувати, чи не завдаватимемо ми шкоди навколишньому середовищу. Мовляв, до них звертаються громадські екологічні організації. Дуже цікаво, а де були ці громадські організації та кабінетні екологи, коли сміття з мікрорайонів міста не вивозили тижнями? Коли люди пікетували їх кабінети, вимагаючи впорядкувати сміттєзвалище. Коли мешканці будинків поблизу сміттєзвалища перекривали дорогу і не пропускали сміттєвози. На щастя, сьогодні навіть школярі знають, що утилізувати й переробляти сміття набагато безпечніше, аніж звалювати його просто неба. Як це робилося раніше.