Петля на шиї

Олександр Недобега починає демонструвати, як він це робить у «тих випадках», і все стає зрозуміло. Дуже обережно він піднімає праву руку, заводить її в петлю і знаходить їй зручне положення на цій імпровізованій підв’язці.

— Ось так і ходжу, коли болить і наливається, — пояснює він і очікувально дивиться. — Можу я працювати з такою травмою? Але доводиться, бо потрібно годувати родину.

Історія луганчанина Олександра Недобеги типова для нашого часу. Як і сотні його земляків, він став жертвою, з одного боку, власної правової неграмотності, а з другого — уміння роботодавця, м’яко кажучи, уникати відповідальності. Працював Олександр на будівництві, виконував опоряджувальні роботи квартир спочатку в МЖК, потім в елітному будинку, що будували в містечку Щорса. Працював добре і, на лихо, на нього звернув увагу заступник директора з якості робіт. «Збирайся, Сашко, — якось сказав він. — Поїдеш працювати на дачу до свого начальника». Олександру було однаково, яку роботу виконувати, аби за неї добре платили. Дача — то дача. Завдання було нескладне — оббити «вагонкою» стелю, постелити підлогу тощо. До стелі справа не дійшла. Одного разу драбина, на якій стояв Олександр, гойднулася, і він упав з висоти 2,5 метра, діставши досить серйозну травму. Лікарі констатували осколочний перелом правої плечової голівки. Свідками падіння з драбини були п’ятеро робітників.

Коли Олександра привезли до лікарні, його вже чекав тут один з провідних фахівців фірми. Він почав умовляти потерпілого: скажи, що травма побутова, а не виробнича. І пообіцяв: якщо Олександр буде стверджувати саме так (іншого варіанта керівники фірми, вочевидь, і не припускали), то організація зобов’язувалася сплатити за операцію, подальше лікування, тобто лікарняний тощо.

Лікувався Олександр Недобега більше місяця, потім його відправили у відпустку, а через два місяці запропонували роботу ключника. Мовляв, саме для твого здоров’я. Фізично працювати не треба. Сиди, видавай ключі. Але Олександра це не влаштувало. На 400 гривень, що він одержував щомісяця, родину прогодувати важко. Грамотні люди підказали: якби травма була визнана виробничою, Олександр мав би разову допомогу від держави, регресні — від тієї організації, де одержав травму, одне слово, пенсія по інвалідності в нього була б більша.

Почав він вимагати у своїх керівників відповідні документи: що працював на фірмі, що травму одержав під час виконання виробничого завдання. Але керівники відмовилися видати йому такі довідки. І начебто мали на це все підстави, бо, як з’ясувалося, у відділі кадрів офіційно робітник Олександр Олексійович Недобега не значиться, отже, жодного стосунку до інциденту фірма не має. Потерпілий звернувся до суду, вимагаючи розслідування свого випадку згідно із законодавством і компенсації за заподіяні моральний і матеріальний збитки. Однак найнятий адвокат не зумів захистити його права в суді. Сьогодні Олександр Недобега продовжує звертатися в усі інстанції, намагаючись домогтися справедливого до себе ставлення і отримати те, що належить йому за законом.

Такі випадки, на жаль, — не поодинокі в Луганській області. Адвокат Костянтин Бойченко вважає, що це стало можливим через слабке реагування органів прокуратури і територіального управління Держнаглядохоронпраці на порушення законодавства про працю. Юрист вважає, що нещасні випадки, які сталися на виробництві, мають розглядатися і підтверджуватися відповідними документами, навіть якщо людина не працює на цьому підприємстві, а опинилася там випадково. Олександр Недобега має численні докази, що працював на ДП БУ «МЖК» ТОВ «РИКОД» не один рік, тому має повне право вимагати від свого підприємства відшкодування збитків за втрату працездатності. Що стосується керівників ТОВ, то, на думку правознавців, є всі підстави для того, щоб притягти їх до відповідальності. За те, що вони не оформили трудову угоду зі своїм робітником, не виписали йому наряд-замовлення на проведення робіт на дачі, врешті, за ту зарплату, що видають у конверті. Однак про це не йдеться. Утім, якби все було інакше, Олександр Недобега не ходив би по інстанціях з петлею на шиї.

Луганськ.