21 червня виповнюється 35 років з дня, коли було знайдено знамениту скіфську пектораль

35 років тому відомий український археолог Борис Мозолевський неподалік від м. Орджонікідзе, що на Дніпропетровщині, розкопав скіфський курган під назвою Товста могила. Результати розкопок, як і ім’я самого археолога, з тих пір навіки увійшли в історію світової культури. Адже саме тоді, у червні 1971 року, було знайдено знамениту пектораль, яку одразу у вчених колах охрестили знахідкою віку.

Про пектораль та історію її знахідки написано багато. Сам (нині покійний) академік Борис Мозолевський присвятив їй чимало наукових робіт, у тому числі й монографію «Товста могила», за назвою кургану, який, без перебільшення, подарував йому світову славу. Тож до перипетій наукових досліджень повертатися не варто. Є в історії Товстої могили своя загадка, щось містичне, що не піддається розумінню. Адже знаменита пектораль могла бути знайдена ще наприкінці дев’ятнадцятого століття. Саме тоді селянин із села Кам’янки Афанасій Бабенко розпочав власні пошуки скіфського скарбу. А про те, що він є в Товстій могилі, йому підказав... сон.

У книзі В. Гошкевича «Клады и древности Херсонской губернии», виданій у 1903 році, є такі рядки (цитую мовою оригіналу): «В степи крестьян д. Каменки, вправо от дороги к евр. кол. Ново-Подольск, есть могила «Товста». Каменскому крестьянину Афанасию Бабенко приснилось, что в той могиле есть клад. Бабенко поверил сну и раскопал могилу; нашел в ней человеческий скелет, а при нем железную саблю и 27 медных стрел. Одну из этих стрел каменский волостной писарь Ф. И. Солянка прислал в Херсонский музей».

В. Гошевич скептично ставився до шукачів скарбів. У названій роботі ним описано чимало легенд, пов’язаних із начебто захованим у землі золотом та подальшим розкраданням могил. У більшості із них, як намагається довести автор, вони є вигадкою, а самих шукачів автор називає душевно хворими людьми. Однак, мабуть, диму без вогню не буває. І саме епізод із Товстою могилою став незаперечним тому свідченням.

Нині важко сказати, чому Афанасію Бабенку не вдалося докопатися до скіфського золота. Можливо, недостатньо повірив у прозріння, подароване сновидінням, чи таки щось знайшов, але про те історія мовчить?.. А може, та сила, що охороняла могилу скіфського вождя, виявилася сильнішою за потуги грабіжника?

Борис Мозолевський стверджує, що розкрадачам, аби дістатися до знахідки століття, не вистачило якихось десяти сантиметрів. У монографії «Скіфський степ» він пише: «Я знайшов її, розчищаючи долівку підземелля 21 червня о 14 годині 30 хвилин. Моя фантазія виявилася надто убогою, щоб уявити собі щось подібне до розкопок. І я впевнений, що не тільки моя. Тепер, коли все позаду, легше повірити в містику, ніж у те, що грабіжники справді могли недогледіти такий скарб: варто було їм простягнути руку ще на десять сантиметрів — і пектораль для людства була б назавжди втрачена...»

І все-таки є підстава припустити, що Афанасій Бабенко таки не залишився з порожніми руками. У енциклопедичній довідці про знахідки в Товстій могилі сказано: «Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено два поховання (одне пограбоване) скіфських вельмож із слугами й кіньми, зброєю, металевий і глиняний посуд та понад 600 золотих прикрас. Особливо цінні — меч у золотом окутій піхві, золота пектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними сценами. Товста могила —важливе джерело з історії скіфського суспільства. Знахідки зберігаються в Музеї історичних цінностей України (Київ).» Тобто непограбованим із двох поховань залишилося лише одне, а що могло знаходитися в іншому, лишається тільки гадати. Й немає нічого дивного, що селянин із Кам’янки не став афішувати найцінніші знахідки.

Про Товсту могилу існує ще одна легенда, вже наших часів. У 1988 році мені, тоді студенту істфаку, довелося працювати на розкопках скіфського кургану «Мала Тернова могила» в Долинському районі на Кіровоградщині. Серед інших знахідок була й золота риба — прикраса коня скіфського вельможі. Саме вона навіяла на аналогії, і керівник експедиції Валентин Єлісеєв розповів кілька байок із життя видатних археологів сучасності. Чи правдиві вони, судити важко, але... Так, за однією із них знахідка Мозолевським пекторалі була чистою випадковістю. Начебто, основні розкопки на місці кургану були вже завершені, експедиція збиралася від’їжджати. Чекаючи автомобіля, дівчинка-студентка знічев’я копирсалася ножем у землі і несподівано натрапила на пектораль. Можливо, та й скоріш за все, це — лише байка...

Коли я навчався в Кіровоградському педінституті, Мозолевський кілька разів приїжджав до Кіровограда на різні форуми й читав лекції студентам-історикам. Хоча про розкопки розповідав мало, в основному читав вірші, адже, окрім всього, він був ще й поетом. Якось після однієї з таких лекцій я наважився запитати його про подробиці знахідки століття. Провідний скіфолог нічого не відповів. Суворо нахмурив брови, подарував спопеляючий погляд і, нічого не сказавши, пішов...