На Закарпатті вони представлені трьома митницями: Чопською, Ужгородською та Виноградівською. Донедавна вони були підпорядковані Карпатській регіональній митниці, розташованій в Ужгороді. Тепер кожна має самостійний статус. Під час днів «Голосу України» на Закарпатті ми побували на одній з найбільших не лише в регіоні, а й на теренах України — Чопській.

Оскільки вона знаходиться у П’ятому міжнародному транспортному коридорі — Критському, на стикові кордонів індустріально розвинених держав Східної та Центральної Європи, то цілком справедливо її вважають найпопулярнішими західними воротами України. З огляду на це, міжнародний пункт пропуску автомобілів «Тиса» у рамках програми «TASІS» докорінно реконструйовано. Для того, щоб він набув європейського обличчя, ЄС виділив майже три мільйони доларів. Після реконструкції вдвічі збільшилася пропускна спроможність пункту — до 5 тисяч легкових, 500 вантажних автомобілів та 80 пасажирських автобусів щодоби. Безперечно, збільшилося навантаження й на митників. Вагоме воно й ще на двох структурних підрозділах митниці — міжнародних залізничних пунктах «Чоп» (угорський та словацький напрями) та «Батьово» (угорський напрям), через які паралельно пролягають колії двох типів: традиційна наша і європейського стандарту. Протягом року «Тису» перетинає майже 3 мільйони 500 тисяч громадян, «Чоп залізничний» та «Батьово» — 240 тисяч. Автомобільний та залізничні пости пропускають до 14 мільйонів тонн вантажів.

Усім цим складним і динамічним господарством керує радник митної служби першого рангу Йосиф Штробля (на знімку вгорі). Закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу та юридичний факультет Ужгородського національного університету. Його «митний» стаж — двадцять років. Розпочинав старшим інспектором Ужгородської митниці, згодом був заступником начальників Карпатської регіональної, Східної регіональної, Бориспільської митниць, очолював управління боротьби з контрабандою Держмитслужби України. Почесний митник України. Відзначений нагородами «За сумлінну службу», «За сумлінну службу» третього та другого ступенів, урядовою нагородою «За працю та звитягу». Представляючи його на посаду начальника Чопської митниці, голова Держмитслужби наголосив, що на всіх попередніх Йосиф Штробля був особливо «незручний» для контрабандистів.

Це кредо Йосиф Штробля підтверджує щоденною працею. З його приходом на Чопську митницю різко зросли надходження митних платежів до державного бюджету. Якщо за січень—березень 2005 року, тобто до його призначення в Чоп, митниця перерахувала 14 мільйонів 448 тисяч гривень митних податків і зборів, то вже у квітні, коли її очолив Йосиф Штробля, ця сума лише за місяць сягнула 12 мільйонів 737 тисяч. Минулий рік митниця завершила з нечуваними до цього показниками — 262 мільйони 800 тисяч гривень надходжень, тобто втричі більше, ніж попереднього року, і вийшла на друге місце в Україні за темпами їх зростання. І це при тому, що потік транспорту повнішим не став, а ставки ввізного мита та акцизного збору на низку товарів істотно зменшилися. Динаміка зростання надходжень збільшується. Піврічне фінансове завдання чопські митники виконали ще 23 червня. До держбюджету надійшло 163 мільйони гривень митних платежів і зборів, а це на 82 мільйони більше, ніж за перше півріччя торік.

Такі результати Йосиф Штробля пов’язує передусім із змінами в моральній атмосфері та психології колективу. Бо успіх у роботі найперше забезпечують люди.

— Перед колективом, — каже пан Йосиф, — було поставлено триєдину вимогу: діяти винятково в рамках закону, забути про хабарництво чи здирництво, у найвищий ранг піднести культуру спілкування з тими, хто перетинає кордон, не допускати чванства чи зверхнього ставлення під час виконання службового обов’язку й піднести імідж митниці. Бо вона не лише збирає платежі, а й є сферою обслуговування.

Цю позицію начальника митниці обговорили на загальних зборах колективу.

— Не секрет, що не всі пристали на такі умови, — ділиться Йосиф Йосифович. — Тим, хто не хотів вписатися в цю формулу і продовжував більше дбати про власну кишеню, ніж про державну, було запропоновано шукати іншу роботу. Навіть попри посилання останніх на високих покровителів і впливових осіб. Відчувалася якщо не пряма, то прихована протидія цим вимогам. Бо стереотипи, особливо коли вони стосуються особистих вигод, ламаються не так просто. Тому приблизно 50 відсотків керівників середньої ланки довелося або звільнити, або перевести на інші ділянки роботи, які не пов’язані з безпосередніми контактами з нашими клієнтами. Багатьом оголошено догани, попередження, позбавлено матеріальних винагород. Водночас людей, які працювали сумлінно, почали всіляко заохочувати.

Був й зворотний бік медалі. Оскільки принциповість нового начальника подобалася аж ніяк не всім, одразу зросла кількість дзвінків на телефон довіри, здебільшого анонімних.

— Але ми адекватно реагували й на такі дзвінки. У процесі розслідувань виявилося, що більшість із них не мала жодного підґрунтя. Їх організовували наші «доброзичливці». Ними було підключено до цього й деякі засоби масової інформації, в тому числі й республіканські. У них з’явилися відверто замовні публікації та телепередачі. Мета їх відома —компрометація колективу. Але неодноразові перевірки із найрізноманітніших інстанцій та відділу внутрішньої безпеки митниці підтвердили, що компромат притягували «за вуха». Підтвердження цього — й на сьогодні проти працівників митниці не порушено жодної кримінальної чи адміністративної справи. Ми ще раз продемонстрували свою позицію: виконувати те, що суперечить законодавчим актам, не будемо. Як не робитимемо жодних винятків із правил нікому, який би «дах» він над собою не мав. І це моя позиція не лише як митника, а й як громадянина України.

Результати не забарилися. Невдовзі ті, хто перетинає кордон, були приємно здивовані оперативністю і ввічливістю чопських митників.

— Звісно, на перших порах відчули певний кадровий голод. Та й тепер є вакантні посади, зокрема, й начальників відділів чи змін. Але цей вакуум заповнюється. Висококваліфікованих фахівців готуємо власними силами, залучаючи до цього раду ветеранів та профспілку, — продовжив Йосиф Йосифович.

А ось на запитання, чи можна остаточно покінчити з порушенням митних правил і контрабандою, він відповів з характерною для нього прямотою:

— Не секрет, що день у день удосконалюються у своїй «професійності» й порушники митних правил. Підґрунтя контрабанди — різниця у вартості товарів, які перевозяться через кордон в обох напрямах. І допоки ця різниця існуватиме, доти будуть спроби заробляти на цьому. Найхарактерніші махінації — заниження або, навпаки, завищення митної вартості товарів. У першому разі до цього вдаються, щоб сплатити в державну казну податок, нижчий від реального, у другому — щоб «накрутити» зайві суми під час повернення ПДВ. Назву лише кілька таких випадків.

Під час переміщення через митний кордон великої партії одягу, взуття та галантереї загальною вагою майже 7 тонн водій подав супровідні документи. У них вартість товару значилася в 31 тисячу 130 доларів США. Проте митники виявили й інші документи, в яких вантаж оцінювався вже в 102 тисячі 995 євро. Різниця становила майже 500 тисяч гривень!

Почастішали спроби ввезення на митну територію України автомобілів за підробними документами чи з перебитими номерами двигунів та інших вузлів. Так, затримано автомобіль «Порше Кайєн» виробництва 2005 року вартістю, за попередньою оцінкою, понад 306 тисяч гривень. Водій — громадянин Росії. Їхав він із Франції додому. Під час перевірки з’ясувалося, що номер кузова авто нанесено кустарним способом, а в свідоцтві про реєстрацію виявлено підробку. Припинено кілька спроб ввезення в Україну незадекларованих мотоциклів. Їх перевозять у розібраному вигляді у спеціально обладнаних схованках мікроавтобусів. За таку «оборудку» затримано мешканця Чернівців, котрий повертався з Італії в Україну. В салоні мікроавтобуса «Мерседес-Бенц» він перевозив мотоцикл «Сузукі» вартістю 30 300 гривень. А його земляк, котрий також повертався з Італії додому, перевозив у такий само спосіб аж три мотоцикли марок «Кавасакі», «Сузукі « та «Ямаха». Згодом з’ясувалося, що ці мотоцикли значилися як викрадені в Італії.

— А контрабандне м’ясо, про яке вже ходять легенди?

— І небезпідставно. Його намагаються ввозити на митну територію України десятками тонн. При цьому використовують такі схеми, в яких розібратися непросто. М’ясопродукти, реальне походження яких невідоме, завозяться на територію Угорщини, там їх переупаковують, наклеюють бірки російською мовою й оформляють документи, де відправником фігурує або офшорна зона, або угорський виробник. До митного оформлення подаються ветеринарні сертифікати та сертифікати походження товару. На перший погляд — усе в повному ажурі. І тільки тісна співпраця з угорськими митниками допомагає виявляти фальшивки. Це у випадках, коли відправниками є суб’єкти, що розташовані на території Угорщини. Інша інформація надається винятково за погодженням із Євромитницею.

Під час перевірки законності переміщення печінки мороженої на одну із мінських фірм ми затребували інформацію від угорських колег. Виявилося, що ветеринарні сертифікати є підробленими, а зазначена у ветеринарному сертифікаті угорська фірма-виробник жодних стосунків з Республікою Білорусь не має й сертифікатів не видавала. Отож майже 20 тонн мороженої печінки вилучено. Із «широким» асортиментом продуктів затримано й нашого співвітчизника, котрий ввозив з Італії 32 найменування незадекларованих продуктів. Загалом під час митної операції «Акциз» Чопською митницею не допущено ввезення 65 тонн продуктів сумнівного походження.

— Згідно з чинним законодавством після винесення судового рішення про конфіскацію контрабандний товар підлягає реалізації, а кошти йдуть у державну скарбницю...

— Так. Функція з реалізації майна, яке затримане через порушення митних правил і на конфіскацію якого вже винесено судові рішення, покладена на державну виконавчу службу. Проте, і я це наголошую не вперше, через недосконалість законодавства процес той надзвичайно тривалий, а результат інколи — нульовий. Судіть самі. Ми передали згаданій службі цінностей на 5 мільйонів гривень, а нею реалізовано їх лише на 21 тисячу. Де решта коштів? Невже вони зайві для держави? Тим часом лише на складах Чопської митниці зберігається цінностей ще десь на 3 мільйони гривень. Є тут і автомобілі, й товари, які довго залежуватися на складах не можуть, бо серед них і ті, що належать до продовольчої групи. День у день і перші, й другі втрачають свою ринкову вартість, проте це ніби нікого й не обходить. Митники реальних важелів впливу на ситуацію не мають. Більше того: із січня 2004 року, коли було введено Митний кодекс, втратив чинність Закон про митну службу, а її статус до кінця так і не визначено. Тож часто доходить до абсурду, коли під час винесення судового рішення митницю визнають боржником, хоча вона як державна структура не є власником майна й контролю за його реалізацією не здійснює.

І ще одне. Дискусії стосовно надання Держмитслужбі функцій оперативно-розшукової діяльності, що стосується її компетенції у галузі митної справи, точаться вже не один рік. Аргументи законодавця — мовляв, таких служб у державі й так достатньо. Але ж аргументи ці непереконливі. Хоча б з огляду на те, що держави світу, в тому числі й наші найближчі сусідки, так не вважають і їхні митні служби такі функції мають.

Леонід БРОВЧЕНКО, Іван ГУДЗОВАТИЙ, Людмила КОХАНЕЦЬ.