В Інституті законодавства Верховної Ради відбувся науково-практичний семінар на тему: «Історія конституційного процесу, становлення конституційного права України». Він був приурочений до десятої річниці прийняття Конституції.

Відкрив семінар вступним словом директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко.

Як зазначив Ренольд Давидов, головний науковий консультант Інституту законодавства Верховної Ради України, найбільшим досягненням Основного Закону 1996 року стало закріплення у ньому принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також запровадження республіканської форми правління.

До позитиву слід віднести і положення Конституції щодо територіального устрою та включення до Основного Закону питань місцевого самоврядування. Крім того, на його думку, не можна сказати, що Конституція має залишатися взагалі недоторканною. Очевидно, з плином часу життя вимагатиме внесення в її текст нових корективів. Проте такі корективи мають відзначатися належною системністю і бути, з правової точки зору, якіснішими порівняно з нинішніми змінами. Не слід виключати можливості у віддаленій перспективі прийняття взагалі нової Конституції. Наприклад, у Франції сьогодні діє 17-та конституція. І нічого жахливого в цьому немає. Адже, як зазначав великий просвітитель Ж. Ж. Руссо, «цінність Конституції полягає, насамперед, у тому, що вона встановлює певні параметри нашої поведінки, в яких ми є вільними, оскільки нами правлять закони, а не якісь окремі особи».

На думку Володимира Шаповала, представника Президента у Конституційному Суді, основним важливим завданням, яке виконали у 1996 році, є конституювання новоутвореної держави. В. Шаповал акцентував увагу на тому, що відзначення десятиріччя Конституції збіглося з першим формуванням коаліції, яке відбувалося відповідно до змін, внесених до Основного Закону. Хоча, на його переконання, деякі кроки конституційної реформи були передчасними. Крім того, вони мали стати предметом обговорення широкого загалу. Якби цей закон готувався за участю фахівців і його прийняття не було таким заполітизованим, то багатьох помилок вдалося б уникнути, переконаний він. Отож, ми приречені жити, враховуючи помилки, закладені у законі.

Втім, як зазначали фахівці, критика, що прозвучала на семінарі, означає необхідність подальшої конституційної реформи.

Академік Володимир Тихий у своєму виступі зазначив: «Кримінальний кодекс, базуючись на Конституції України, забезпечує реалізацію її положень у кількох напрямах. По-перше, він захищає конституційні цінності від злочинних посягань. Кримінальне право за своєю природою виконує охоронну функцію. Воно охороняє найбільш важливі суспільні відносини від найбільш небезпечних злочинних посягань.

По-друге, кримінальне право служить запобіганню (профілактиці) злочинів, недопущенню злочинних порушень Конституції України.

По-третє, норми Кримінального кодексу повинні не тільки прийматися, а й тлумачитися і застосовуватися відповідно до Конституції України. У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотаннями учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України. Останній відповідно до ст. 150 Конституції України може порушити перед Конституційним Судом України питання про відповідність закону Конституції України.

По-четверте, норми кримінального права з їх точними і вичерпними ознаками складів злочинів та встановленими видами і межами покарань гарантують людей від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності. Норми КК чітко визначають обсяг влади держави (державного примусу) стосовно осіб, що вчинили злочини, а також суб’єктивного права цих осіб в процесі застосування державного примусу (покарання)».

* * *

В Інституті законодавства відбулося також вручення сертифікатів про підвищення кваліфікації з курсу «Законотворча діяльність».