Завтра в Україні відзначатимуть День молоді. Хоча це свято й не таке популярне, як, приміром, День студента чи День святого Валентина, однак це поважний привід, щоб задуматися, яким буде наступне покоління. Молодість — це коли, як співає нині модний виконавець,
«дешеве пиво і сухе вино робили нас щасливими людьми». Ще років двадцять тому такі слова визнали б аморальними, і лунали б вони не по радіо, а на кухні. У наявності цієї свободи, можливо, і полягає різниця між поколіннями. Молодь нині, не соромлячись, п’є пиво у парках, курить травку в під’їздах і колеться на дитячих майданчиках. Це результат свободи, стопроцентної зайнятості батьків, а ще — бідності. Нагадаю, за даними Представництва ООН, більш як половина населення нашої країни живе у злиднях.Водночас це покоління по-своєму унікальне. Молодь дедалі менше прагне йти торгувати на базари. Відроджується інтерес до науки. Багато молодих людей навчаються за кордоном. Вони усвідомлюють, що попереду — жорстка конкуренція з їхніми європейськими однолітками. І виграє той, хто буде кращим фахівцем. Але це в майбутньому. А сьогодні можна впевнено сказати, що молодість — це свято щодня.
