Футбол. Так одразу і не визначити, що таке Потсдам: передмістя Берліна чи окреме місто. Переїхав міст Глінікер через озеро Ванзеє, на якому 10 лютого 1962 року обміняли радянського шпигуна Абеля на порушника повітряного простору СРСР на літаку-розвіднику У-2, льотчика Пауерса, і ти вже залишив територію німецької столиці.

Отже, Потсдам — самостійне місто зі славною історію. Саме тут після закінчення Другої світової війни 1945 року учасники антигітлерівської коаліції на знаменитій конференції вирішували долю Європи і світу. А ще здається, що місто — суцільний музей. Такої кількості палаців, вілл, пам’ятників побачиш не скрізь. Багато будинків, які було занедбано за часів НДР, активно реставрують і відновлюють. Просто на очах відбувається чарівне їх перевтілення. Стають вони яскравими, красивими, навіть якимись казковими.

І все це багатство потопає в морі зелені. Втім, і води тут вдосталь: річечки, малі та великі озера. А на них — човни, катери і яхти, мов білі лебеді. Одне слово, справді місто-музей, та ще й курорт з різними оздоровницями і розвагами.

А на час фінальної частини чемпіонату світу, як відомо, в одному з чарівних куточків Потсдама, серед лісу, в готелі «Семінаріс» (дуже нагадує розвідшколу) отаборилися футболісти збірної України. До затишного стадіончику з чудовим полем, де позавчора наша команда проводила відкрите для преси тренування, звідти рукою подати.

Поспостерігати за роботою команди Олега Блохіна зібралося десятків три представників ЗМІ та приблизно стільки й уболівальників. Усі вони мали можливість отримати своє упродовж десяти хвилин після роботи футболістів. Перші — інтерв’ю, другі — заповітні автографи та фотознімки на пам’ять зі своїми улюбленцями.

Тренування тривало трохи більш як годину. За цей час футболісти збірної бігали навколо поля, робили прискорення, виконували вправи з м’ячем, награвали комбінації. Усі здорові. Навіть Володимир Єзерський, котрий раніше зазнав ушкодження, працював разом з усіма.

— Почуваюся нормально, — сказав мені Володя. — І лікарі запевнили, що в мене все гаразд. А от чи зможу зіграти проти Тунісу, буде вирішено в день зустрічі...

Андрій Воронін розповів, що вже відновився після матчу в Гамбурзі проти Саудівської Аравії і намагається про нього забути, бо попереду черговий складний іспит.

Як його успішно скласти, розповів уже Андрій Шевченко:

— Результат нам повинні забезпечити агресивність у середині поля і командні дії.

Про власні ігрові кондиції капітан збірної сказав, що додає з кожною грою. Та поки що не почуває себе досить добре, оптимальної форми ще не набув.

А Сергій Ребров вважає, що його команда намагатиметься неодмінно забити Тунісу. Можливо, не чотири м’ячі, вистачить і одного.

Про наступний поєдинок чимало говорив і Олег Блохін:

— Ми робимо все, щоб наші футболісти опустилися на землю після переконливої перемоги над збірною Саудівської Аравії. Матч із Тунісом — серйозне випробування. Ця збірна не потребує особливої реклами. Свій авторитет вона доводить доброю грою. Пригадайте, як тунісці іспанців налякали, коли більшу частину зустрічі з ними вели перед — 1:0. Отож маємо дуже сильного й титулованого суперника, готуємося до поєдинку з ним дуже ретельно і серйозно...

До слів тренера додамо, що приз за успішну гру збірної України — вихід до 1/8 фіналу. До речі, якщо так станеться, то збірна України в понеділок зіграє з кимось із групи G (Кореєю, Швейцарією або Францією).

А тим часом до фінішу наближається груповий раунд чемпіонату. Хоча збірні Аргентини та Нідерландів уже заробили право на участь у наступному етапі, поєдинку між ним очікували з особливим нетерпінням і цікавістю. М’ячів суперники не забили, але високий клас підтвердили. Особливо привабливо діяли аргентинці — злагоджений, висококласний колектив з великою кількістю чудових виконавців. Не гра у цієї команди, а пісня...

Віктор БРАНИЦЬКИЙ (з Берліна).