Яка влада сильніша: виконавча чи судова

У Бердянську, схоже, права рука не знає, що робить ліва. Там шукають тих, хто не ховається, захищають винного, знущаються з безвинного.

Так чинять, зокрема, із родиною Ганни Буравльової. Вона на собі відчула турботливе ставлення з боку міської влади, косоокість місцевої Феміди та беззубість правоохоронців.

Щодо влади не іронізую. Рішенням міськвиконкому №356 від 15.06.2004 р. Ганні Олександрівні та її неповнолітньому синові виділено звільнену сусідню квартиру в будинку №1 по вул. Ювілейній. Одразу зазначу: жінка тоді з цього приводу вперше (і востаннє) пролила сльози радості, адже поліпшення побутових умов чекала 15 років.

Господиня зробила капітальний ремонт, зареєструвалася, фактично заселилася.

Аж тут на її порозі з’явилася родичка померлої сусідки Наталя К. і заявила, наче окропом обдала: квартира ця моя, отож, прошу пані, геть із хати.

Як тут же з’ясувала законний власник квартири, непрохана гостя прийшла не з порожніми руками. Її козирною картою виявилося рішення Бердянського міськрайонного суду (суддя Г. Картофлицький) від 06.05.2004 р. Феміда визнала К. онукою, зобов’язавши владу зареєструвати її в зазначеній квартирі.

Отже, два законні господарі на 24,1 кв. м площі. Довідавшись про це, Буравльова зойкнула, а в міськвиконкомі ойкнули. Там не знали про вердикт головуючого Картофлицького і до скандальної «зустрічі» ордера з рішенням суду гучно рекламували діяльність «батьків» міста. Які хороші та пухнасті, як квартирні питання на радість бердянців «хрумкають»! Виділяють старе житло нужденним, ті його за власний кошт ремонтують і, щасливі, залишають довжелезну квартирну чергу. Хвала благодійникам!

Та на Буравльовій вони спіткнулися. Хто підставив ногу?

Недопитлива Феміда

Вислухаємо учасників драми, написаної представниками виконавчої та судової влади.

Наталя К.:

— З 1999 року я жила з бабусею Поліною Колупаєвою, яка померла в липні 2003-го. Ми вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Це підтверджено свідками, а також довідкою вуличного комітету №21. Щоправда, зареєстрована я була за іншою адресою. З цієї причини комунальне підприємство «Жилсервіс-3» подало позов до суду про моє виселення. У зустрічному позові я просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог комунальників, визнати мене членом родини бабусі, зобов’язати «Жилсервіс-3» зареєструвати мене в будинку на Ювілейній. Що суд і зробив.

— Мені довелося розмовляти із сусідами Колупаєвої. Вони стверджують, що зрідка бачили вас у бабусі Поліни, але ніколи ви з нею не жили, до того ж ви не її онука. І ви не платили за комунальні послуги, не вели господарство. Бабусі допомагали сусіди і соціальні працівники. Про це є відповідні документи.

— Вважаю, маю право на цю квартиру. Рішення суду не скасовано.

Гліб КАРТОФЛИЦЬКИЙ, суддя:

— Наталя К. у судовому засіданні довела, що вона є родичкою бабусі, і право на її житлоплощу. «Жилсервіс-3» рішення суду не оскаржував, це робить Буравльова, але вона не сторона у справі. Рішення вступило в законну силу, тому обговорення його, гадаю, зайве.

— А чим Наталя Вікторівна підтвердила, що вона є родичкою Колупаєвій, і чи суд робив запит довідки із РАЦСу?

— Не було потреби. Сусіди і вуличний комітет довідкою підтвердили.

Така ось недопитлива Феміда. Але, як стверджує Ганна Буравльова й адвокати, цю недопитливість легко пояснити. Та я від коментарів чуток утримаюся.

Із постанови прокурора Бердянська про порушення кримінальної справи:

«У грудні 2003 р. до голови вуличного комітету №21 Л. Ольги Олександрівни звернулася К. Н. В. із проханням видати їй довідку, що підтверджує факт проживання за адресою... Л. О. О., точно знаючи, що вул. Ювілейна розташована на території вуличного комітету №20, не перевіривши фактичне проживання... видала довідку, що є документом, який надає право на законне придбання квартири в будинку №1 по вул. Ювілейній, завірила її штампом вуличного комітету №21 і особистим підписом, вчинивши в такий спосіб підробку документа».

Ольга Л.:

— На той момент я довірилася заступнику Маловій, яка переконувала, що Наталя К. живе на Ювілейній. Так, вулиця ця не нашого комітету. Так, будинок належав «Жилсервісу-3» і я не мала права видавати довідку.

— До того ж ви не попросили показати домову книгу чи паспорт Наталі Вікторівни, інакше не помилилися б, вказуючи в довідці її рік народження...

— На жаль, це так, але змови, повірте, не було.

Міліція випробовує прокуратуру

Це, до слова, не переконало суд (головуючий С. Морока), що розглянув кримінальну справу і відмовив у звільненні Ольги Олександрівни від карної відповідальності. Справа, як і раніше, розслідується бердянською міліцією. Судячи з термінів розгляду — справа архіскладна. До того ж, за інформацією правоохоронців, Л. раз у раз зникає і розшукується міліцією. Одне слово, тяганина, на мій погляд, очевидна. Міліція начебто випробовує прокуратуру на міцність. Вона знай собі припиняє кримінальну справу стосовно Л., а недремне государеве око постанови скасовує. І триває цей «матч» уже рік...

Сама голова будинкового комітету №21, що визнає свої нелогічні, м’яко кажучи, дії, писати «явку з повинною» не збирається. Інакше підведе «під монастир» суд, який прийняв, за твердженням прокуратури, необґрунтоване рішення.

З апеляційного подання облпрокуратури:

«...Тим часом факт проживання К. в спірній квартирі судом по суті не досліджувався. Так, довідка голови вуличного комітету №21 Л., на яку посилається суд, не може бути взята до уваги, тому що є фіктивною... Крім того, в довідці не зазначено, з якого часу К. жила з Колупаєвою...

...Свідки, на яких посилається у своєму рішенні суд, — не живуть по сусідству.., вони є подругами чи співробітниками К.».

Прокуратура дійшла висновку, що Наталя Вікторівна з бабусею не жила, за комунальні послуги не платила, опіки не здійснювала, спільного господарства не вела.

Буравльова, навпаки, все життя допомагала сусідці, ще до одержання ордера зробила ремонт, але під час розгляду справи її інтереси і права були грубо знехтувані судом. Його рішення від 06.05.04 р. залишатися в силі не може, вважають в органі дотримання законності.

Покровителі місцевої Феміди вважають інакше...

А тим часом міськвиконком звернувся до суду з позовом про визнання ордера недійсним і виселення Буравльової і сина з квартири, яку родина одержала на законних підставах, істотно витратившись на ремонт.

Облпрокуратура в інтересах держави подала апеляцію про скасування рішення Бердянського суду від 06.05.2004 р. і передачу справи на новий розгляд суду іншого складу. Але облсуд, пославшись на пропуск терміну оскарження, відмовив у проханні. Касацію запорізької облпрокуратури подали до Верховного Суду...

З відповіді на запит міськвідділу міліції:

«...Відділ РАЦС (колишній ЗАГС. — Авт.) Бердянського міськуправління юстиції повідомляє, що даних про дітей гр. Колупаєвої Поліни Корніївни у відділі немає».

Тобто дітей у баби Полі не було, а отже, Наталя К. не її онука.

Не така вже, виявляється, і таємниця, але суд (суддя Картофлицький), вважаю, не виявив належної цікавості і професійного інтересу. Інакше не визнавав би він безпідставно К. онукою П. Колупаєвої.

А «батьки» міста не забирали б підняту з руїн хатинку у матері і сина. А К. не претендувала б на житло, до якого не має щонайменшого стосунку.

Одне слово, не було б ні в кого мороки. Але поки що морока є...

P. S. Коли матеріал готувався до друку, автору повідомили про чергове припинення кримінальної справи стосовно Ольги Л. Слово за прокуратурою, яка досі послідовно, твердо і рішуче захищала інтереси держави і права ошуканих Буравльових.

Запорізька область.