У зоні насильства

У нас багато святкових «показушних» днів, коли згадують, вшановують, нагороджують, обдаровують певну категорію людей (ветеранів, жінок, чоловіків, інвалідів, медиків, шахтарів). Один з них —1 червня. Напередодні й у це «свято» дітей носять на руках. В усьому світі. А потім забувають, ігнорують, кривдять. До наступного Дня захисту, коли хлопчиків і дівчаток вітають, нагороджують, обдаровують. Одне слово, люблять.

На жаль, один день любові та поваги «квітів життя» (як і матерів, жінок, ветеранів, інвалідів тощо) — мізерна частина того, на що вони мають право, чого заслуговують.

Тому і називаю такі дні «показушними»...

...Ну, яка, скажіть на милість, радість Олексію від «миколайчиків» чи різдвяних іграшок, підкладених ненависним батьком і байдужою матір’ю?! Той знущається мало не щодня, а мати або мовчить, або зі злістю кидає: «Цить!».

Київський першокласник приходив до школи в синцях, але і там до нього діла не було. «Побив батько, значить, було за що», — вважали «жалісливі» наставники. А за що? Бив шкіряним ременем із залізною пряжкою, змушував допізна виводити букви каліграфічним почерком, топив у ванній, ображав, принижував — за що?

А одного разу хлопчик загубив портфель і отримав за це десятки ударів — тіло наступного дня було синім, як паста в ручці. Залишившись удома, він у покарання за погану поведінку повинен був писати, писати, писати...

Увечері батьки, попередивши, що перевірятимуть завдання, пішли на кухню пити каву. Олексій, припустивши, чим закінчиться перевірка, каліграфічно вивів на аркуші зошита: «Мамо і тато, я вас дуже люблю, вибачте мені!». А через кілька секунд вистрибнув із п’ятого поверху.

Домашній деспот, до речі, раніше судимий, після того, що сталося, з Києва втік. Олексій дивом залишився живий, але відтоді лікується. Мати жодного разу не провідала його в лікарні — піклуються про хлопчика бабуся з дідусем і дядько.

Інша горе-мати (з Вінниці) забила на смерть 11-літню дочку, котра вкрала у подруги електрочайник. Дівчинку, яка додому не прийшла, матір знайшла вночі на будмайданчику, де і сталося непоправне.

Цифри

На обліку в органах МВС перебувають 80 тисяч родин, звинувачених у жорстокому поводженні з дітьми. Понад 8 тисяч батьків притягнуто до відповідальності за невиконання своїх обов’язків чи знущання. Порушено 80 кримінальних справ за фактами примушування до заняття проституцією. Ці форми насильства є найрозповсюдженішими в наших первинних осередках суспільства. Нагадаємо: 2006-й оголошено в Україні Роком захисту дітей.

...і в школі

Нещодавно завершено соціологічне дослідження «Жорстоке поводження з дітьми в Україні». Результат шокує: половина неповнолітніх потерпають від тих, кому довіряємо життя, здоров’я, безпеку своїх чад. Тобто від вчителів і вихователів.

Мені «пощастило» писати про побиття директором Балтської школи імені Олеся Гончара №1 Сашка Калицького. Хлопець сьогодні інвалід другої групи. Директор Петро Ткач, заслужений вчитель, лауреат премії імені Н. К. Крупської, орденоносець, відмінник освіти — вже не директор. Але його, попри все, незамінного, залишили в учителях. І це того, кого засудили за рукоприкладство, педагога, який принизив учня на очах однокласників...

Утім, Одещина завжди славилася вільнодумством. Тамтешнім чиновникам від освіти ніхто не авторитет: ні суд, ні міністерство, ні совість...

Чого не скажеш про Харківщину. Тут учитель гімназії на уроці вдарив учня, що було зафіксовано відеокамерою. Його одразу звільнили із закладу, але суд поновив його за формальними підставами: вчитель на момент звільнення був зареєстрований кандидатом у депутати. Але керівництво міськуправління освіти і науки, облдержадміністрації налаштоване принципово і рішуче: такі вчителі не повинні працювати з дітьми.

Відчуйте різницю між позицією одеситів і харків’ян...

...В Америці наставник, що поставив фломастером крапку на тілі дитини, може потрапити за ґрати. У нас же вчителька написала червоним на чолі учня: «Заповнити щоденник» і нічого.

...У Росії на лаву підсудних посадили наставницю, яка обізвала восьмикласника «лохом». А скільки «ласкавих» слів чують наші хлопці від педагогів! Скільки лінійок і указок поламано об дитячі руки і спини!.. Нервові вчителі ображають підлітків, принижують при однолітках, незаслужено ставлять «п’ятірки», а то і «трійки».