Відкритий лист почесному голові партії «Народний Союз Наша Україна» Віктору Андрійовичу Ющенку від громадськості Чернігівщини

Звернутися до Вас як почесного голови партії «Народний Союз Наша Україна» змушує нас кризова ситуація, що склалась на Чернігівщині в діяльності партійної організації.

Невдовзі після перемоги Майдану, з лютого 2005 року, в Чернігівській області почались дивні та незрозумілі дії з боку тих, хто, прикриваючись Вашим ім’ям, посів державні керівні посади в регіоні, а пізніше, використовуючи владні важелі впливу, — керівні посади і в структурах нової партії «Народний Союз Наша Україна».

Все це тісно пов’язано з ситуацією, що склалася в лавах обласної організації партії «Народний Союз Наша Україна». Під час формування її структур було зроблено все, аби відсторонити активістів громадських організацій. Керівні структури НСНУ в регіоні були сформовані здебільшого з осіб, у різний спосіб залежних від обласного керівництва партії. По суті, вона стала штучною, «кишеньковою» структурою у власності обмеженого кола осіб, нової так званої «партноменклатури», що за фантастично короткий термін призвела до різкого падіння її авторитету серед населення. Ані «партією Майдану», ані «партією Президента» НСНУ не стала. Не стала вона і носієм та уособленням національно-демократичних прагнень українців.

Характерним є те, що під час виборів 2006 року формування списків кандидатів в депутати всіх рівнів здебільшого відбувалося кулуарно, а місця у списках стали предметом торгів, хабарництва і корупції. Крім того, обласне керівництво НСНУ з невідомих причин віддавало перевагу та підтримку то одному, то другому кандидату на міського голову Чернігова від інших партій, приймаючи ці рішення кулуарно і не враховуючи думки однопартійців. Унаслідок таких прорахунків та непослідовності на даний час МІСТО ЗАЛИШИЛОСЯ БЕЗ ГОЛОВИ. У багатьох однопартійців виникає закономірне запитання: невже в НСНУ на всю область немає ані кадрового потенціалу, ані достойних людей, щоби висунути на таку відповідальну і ключову посаду власного кандидата?

Є всі факти стверджувати, що виборча кампанія 2006 року будувалася без визначення стратегії та залучення активу громади, навіть із членів НСНУ. Результати виборів у Чернігівській області (переважно п’яті та четверті місця до рад різних рівнів) показали, що населення не довіряє партії. По суті, НСНУ програла вибори, відповідальність за що несе її керівництво.

У будь-якій відкритій структурі після цього мали б бути зроблені відповідні висновки. Проте у нас цього не відбулося. Більше того, оскільки після поразки на виборах в обласній парторганізації посилилося невдоволення діями свого керівництва, було розпочато відверті «чистки» в організації. Почалися безпідставні звільнення з виконкомів активних, досвідчених працівників тільки тому, що вони мають стійку і принципову позицію. І таке свавілля партійного керівництва посилюється. Без попереджень та відповідних обгрунтувань фабрикуються документи на вилучення зі списків кандидатів в депутати, «не свої» в будь-який спосіб виводяться з керівних структур організації.

Ми мимоволі доходимо висновку, що, по суті, партії в прямому розумінні цього слова у нас не існує. Є лише привласнений обмеженим колом осіб бренд «партії Президента», який ці особи використовують для вирішення власних, приватних питань. Недаремно в народі НСНУ вже прозвали «партією номенклатури» та порівнюють з КПРС.

Усе це змушує нас вкотре запитати себе: а чи справді це та партія, яку, як ми сподівалися, народив Майдан?

Це питання ми вже не раз ставили самі собі та керівництву партії. Нас запевняли, що з часом усе владнається, а тому не варто виносити назовні наболілі питання в передвиборний час, бо це зашкодить «справі Майдану», партії та Віктору Андрійовичу. От і дочекалися, що на виборах НСНУ потерпіла фактичну поразку, надана можливість реваншу антидержавницьким силам.

Ситуація на Чернігівщині, якщо не буде вчасно виправлена, може стати характерним прикладом, а може, й застереженням стосовно кризи в партії. Напевно, саме тепер назріла потреба внутрішньопартійної дискусії про подальший її розвиток. Адже від того, чи буде вчасно подолано цю кризу, залежить майбутнє «Нашої України», а можливо, і всієї країни.

З огляду на це ми звертаємося до Вас, шановний Вікторе Андрійовичу, як до почесного голови партії та нашого лідера: чи може влаштовувати така ситуація в партії, яка є нині? Чи справді партія в такому стані спроможна втілити ідеали Майдану? Два роки тому ми, представники громадських організацій Чернігівщини, об’єдналися, щоб підтримувати Вас на виборах Президента, бо побачили і повірили, що саме Ви обраний, щоб стати мудрим провідником українців. Що разом з патріотичними силами, молячись за свідомість Українського народу, вдасться до цього наблизитися найближчими роками. Не втрачаємо цієї віри і тепер.

Як представники громадського сектору, ми й надалі хочемо разом з Вами активно працювати задля демократичної розбудови і зміцнення України, задля розвитку регіону. Проте ми сумніваємося, чи можливо це надалі робити у структурі партії «Народний Союз Наша Україна» за тієї ситуації, що склалася тепер.

Нам дуже важливо знати, якої Ви думки, шановний Вікторе Андрійовичу, стосовно такої ситуації в партії. Чи така ситуація лише в нашій області. Саме сьогодні для нас це вкрай важливо!

З повагою, члени обласної організації ВО «За Україну! За Ющенка!» та члени партії «Народний Союз Наша Україна»

С. В. КНУРЕНКО, директор Чернігівської обласної агенції регіонального розвитку «Вектор»;

С. ШУМІЛО; Н. ПОНОМАРЕНКО, виконавчий директор фонду «Новий Чернігів»;

Л. ПОТАПЕНКО, журналіст, керівник громадського об’єднання «Правочин»;

Л. КОВТУН, голова правління ЗАТ РМЗ «Жовтневий молот», у 2004 році — співголова Комітету національного порятунку в Чернігівській області, всього 23 підписи.