14 червня 2006 р.

Обираючи новий склад Верховної Ради, народ України покладав надії на поліпшення свого добробуту, підвищення рівня життя. Епіцентром вирішення соціальних та суспільно-політичних проблем завжди була, є і буде економіка країни. Але, на жаль, за напруженою політичною боротьбою під час і після виборів проблеми економіки відійшли на другий план, і нині, в умовах, коли немає повністю відповідальної центральної виконавчої і законодавчої влади, стало доконаним фактом наростання економічної кризи.

Сьогоднішня ситуація характеризується скороченням виробництва у провідних галузях економіки, низькими темпами зростання ВВП, постійним зростанням цін і неплатежів.

Економіка країни починає пробуксовувати, кризу посилює брак системи регулювання повернення ПДВ для великих експортерів. Так, лише по металургійних підприємствах ця сума протягом року зросла на 36 відсотків і станом на 1 травня перевищила 2 млрд. грн.

Погіршення становища в гірничо-металургійному комплексі, хімічній промисловості, машинобудуванні позначилося і на зовнішньоекономічній діяльності України, і на платіжній дисципліні. За зменшення останнім часом експорту товарів на 4,4 відсотка імпорт збільшився на 30,2 відсотка, а негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становить уже 1,8 млрд. дол. США.

Темпи зростання сум кредиторської і дебіторської заборгованості в 3—4 рази перевищують темпи минулого року. Зростає кількість безробітних — вона вже досягла 1 млн. чоловік. У квітні 2006 року, порівняно з березнем, середня заробітна плата в розрахунку на одного штатного працівника знизилася майже на 2 відсотки. Вперше за останні роки почалося зростання заборгованості з виплати заробітної плати. З початку року вона зросла на 6,7 відсотка і становить понад 1 млрд. грн.

Уряд втрачає контроль за формуванням цін монополістів. Так, упродовж останніх двох місяців тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для споживачів зросли в 2,3 разу, на електроенергію — на 10 відсотків, знову порушується питання про підвищення тарифів на залізничні перевезення вантажів. До того ж не вирішені питання ціни природного газу і обсягів його постачання не лише для промисловості, а й для потреб комунальної теплоенергетики. Переговори з цього питання зайшли в безвихідь. Не може не насторожувати і зростання цін на газ та комунальні платежі для населення, вони поставили на межу виживання незахищені верстви населення.

Питання вартості енергоресурсів, податковий прес, зруйнована система підготовки робітничих кадрів паралізують роботу металургійних, хімічних, машинобудівних підприємств. Багато з них зупинені або на межі зупинки.

Народ України не повинен бути заручником політичної боротьби за владу. Фракція СПУ звертається до фракцій парламенту, здатних створити коаліцію: час закінчити пошуки вигідних для себе структурних і кадрових рішень, негайно підписати коаліційну угоду, сформувати керівні органи парламенту, створити уряд і приступити до розв’язання найголовніших економічних і соціальних питань, виведення країни із затяжної кризи. Якщо це стосується, скажімо, Партії регіонів і «Нашої України», то пора припинити лицемірство і завершити те, з приводу чого давно ведеться підготовка.

Олександр МОРОЗ, голова фракції Соціалістичної партії України.