Валовий внутрішній продукт (ВВП) у травні зріс на 8,5, від початку року — на 4 відсотки.

На тлі непродуктивних політичних дебатів зі створення коаліції цю новину можна сприйняти за гать на болоті. Більш тверду, ніж прогнозувало Мінекономіки (2,8 відсотка зростання ВВП за підсумками року), однак не таку, що дозволить до кінця року дістатися орієнтиру, закладеного в держбюджеті-2006.

Упевненості країні у травні додало будівництво, яке стало лідером зростання (8,2 відсотка), завдяки утриманню від початку року високого споживчого та інвестиційного тонусу. Позитивний внесок обробної галузі становив за 5 місяців 1,9 відсотка, тоді як у січні—квітні він був від’ємний. Це означає завершення рецесійного періоду. На повноцінну «п’ятірку» потягнув приріст в аграрному секторі — 5 відсотків від початку року, що обіцяє непогані показники восени. ВВП зростає швидше за промисловість темпами, які свідчать про індустріалізацію останньої, пожвавлення ділової активності в експорто орієнтованих галузях — передусім в металургії, вартість продукції якої зросла на світових ринках лише у травні на 5,4 відсотка. А обсяги виробництва у цьому секторі зросли на рекордні 12,4 відсотка проти аналогічного періоду минулого року. Оптимізму додають й інші прикмети — істотне поліпшення кредитування підприємств і населення з боку комерційних банків, а в першому кварталі — п’ятиразове зростання інвестицій в основний капітал. До цього слід додати, що приріст прямих іноземних інвестицій у майже 200 відсотків — також неабиякий балансир для реального сектору економіки. Хто вважає, що вибралися на тверде навпомацки, бо поводирі лишень виконували обов’язки, той помиляється. Сумарний прибуток підприємств хімічної галузі у першому кварталі сягнув майже 600 мільйонів гривень почасти завдяки сприйнятним цінам, однак почасти — завдяки зниженню енерговитрат. І це дало змогу спрямувати відповідні капіталовкладення в оновлення основних засобів. Дуже важливу роль відіграли зусилля Нацбанку з утримання сприятливого для торгівлі на зовнішніх ринках реального ефективного обмінного курсу гривні. Але що дорога не встелена рушниками, то це точно. По-перше, зберігається невизначеність з цінами на газ у другому півріччі, довкола чого продовжують зростати політичні спекуляції. По-друге, не зрозуміло, як скоро нормалізуються торгово-економічні відносини з Росією. По-третє, чого очікувати в найближчі місяці — дефляції чи навпаки, різкого зростання споживчих цін. У травні, вважає керівник групи радників з макроекономічних питань Нацбанку Валерій Литвицький, ризики інфляції врівноважували ризики послаблення економічного зростання. Деяка лібералізація монетарної політики у квітні—травні була виправданою, оскільки відхилення від показника ВВП, який закладався у держбюджет, було вище за аналогічне відхилення фактичного рівня інфляції від бюджетного. Але що буде попереду — невідомо. Зростання цін на газ здатне остудити запал орієнтованих на експорт галузей і економіки загалом до межі, яка або заблокує, або спровокує високе зростання інфляції. У цьому разі провокаторами стануть тарифи природних монополій, які уряд нині беззастережно піднімає. Матимемо монетарну політику залежно від того, що нас очікує попереду. А поки що Національний банк, схоже, лаштується до «see and waіt» «поживемо — побачимо». Гать на болоті для цього добре місце.