Мого племінника і трьох його однокурсників у день останнього дзвоника побили майже два десятки одинадцятикласників. Студенти сиділи на березі Дніпра і пили пиво. Підійшла юрба з червоними стрічками.

— У нас свято, звільніть місце.

На тихе: «Місця на набережній багато», їх атакували ззаду. Били недовго, але відчутно. Міліція на виклик так і не з’явилася...

Круто прощалися зі школою й у центрі Києва. Сотні п’яних випускників «орендували», зокрема, парк Дружби народів і, як розповідають знайомі очевидці, півночі репетували матірні пісні, пили шампанське з пивом і демонстрували голі торси і коліна.

Свято вдалося! Учителів, звичайно, нащадки не вшановували. Батьки коротали ніч без сну і з валідолом удома.

Але ж це ще не остаточне прощання зі школою. Це репетиція. Гальмом для них, мабуть, ще були майбутні іспити. Уявляєте, як «відірвуться» випускники, маючи атестати, тобто після шкільного балу з «п’яними» столами.

У Донецьку, до слова, встановили правила проведення випускних вечорів. Міськуправління освіти не рекомендує «затягувати святкову програму до ранку». А якщо це станеться — відповідатиме директор школи.

Чиновники закликали батьків і дітей не турбуватися про подарунки педагогам і навчальному закладу.

Якщо батьки хочуть влаштувати проводи дітей у життя в барах-ресторанах — то їх справа. Вчителі до цього не мають бути причетні.

Зрозуміло, рекомендації ці — для тверезомислячих дорослих, небайдужих до долі дітей. Інші вчинять, як багато киян у день останнього дзвоника: дадуть волю своїм чадам та й ще організують п’яне застілля.

Хочеться вірити, що курчат лічити їм не доведеться ранком на похмілля. А вчителі, які випустили дітей у життя, не червонітимуть за них...