Підготовка до американсько-українських військових навчань із залученням країн—членів Північноатлантичного альянсу викликала далеко не однозначну реакцію громадян України, зокрема, в Криму, а деякі тамтешні місцеві ради навіть оголосили «території без НАТО».

Відреагували сусіди: глава російського МЗС, виступаючи в Держдумі, заявив, що приєднання України чи Грузії до НАТО призведе до колосального геополітичного зсуву. Водночас депутати Держдуми ухвалили звернення до українських колег, висловивши «вкрай негативне ставлення» до планів України щодо НАТО.

Реакція української влади не забарилася: що гучнішали на півострові заклики «Янкі — геть!» (а з ними і деякі українські політики. — Авт.), то більше, зокрема, з вуст чільників МЗС України, лунало обіцянок, що Україні без НАТО не прожити. Не скупилися й на звинувачення північної сусідки: начебто протести в Криму організовані на її гроші. А щодо персон нон грата годі й казати.

Хіба не дивна ситуація, якщо врахувати, що навчання «Сі бриз», які відбуваються в Україні з 1997 року і котрі досі не викликали протестів, аж ніяк не означають власне вступ до НАТО? Але і влада, й деякі політичні сили втяглися в іншу гру: «Будемо — не будемо членами альянсу». Обидві сторони оперують результатами опитувань громадської думки — кожна власними. Утім, обидві чомусь замовчують такий факт: лише два(!) відсотки опитуваних відповіли, що знають, що таке НАТО...

Водночас деякі центри, які здійснюють опитування, дійшли висновку, що й кількість симпатиків альянсу — не найчисленніша в українському політикумі. А відтак, не можна безапеляційно заявляти, що питання про вступ — справа найближчого майбутнього. Та й події в Криму, незважаючи на те, що влада вважає їх спровокованими та істерією сил, які не подолали тривідсотковий бар’єр до парламенту, є інформацією до роздумів: з думкою громадян доведеться рахуватися. Принаймні не вдавати, що шлях, який обрала влада в цьому питанні, — безпроблемний і гладенький.

Але учасники «процесу» щодо вступу чи невступу до альянсу чомусь майже не згадують, що всі вони — від місцевих рад до Президента — можуть висувати будь-які пропозиції, але засади внутрішньої і зовнішньої політики, за Конституцією, в Україні визначає Верховна Рада. Тож аргументи на рівні: «Я сказав» — від кого б вони не лунали, неприйнятні...

Тим часом народні депутати, зайняті формуванням коаліції, досі не дійшли до питання про ухвалу рішення щодо проведення навчань «Сі бриз-2006» на території України. Експерти кажуть, що, ймовірно, їх доведеться проводити в іншій країні. Вони переконані, що це зашкодить міжнародному іміджу України й може позначитися на її євроатлантичній інтеграції. Такий поки що результат нашого поступу до НАТО?