Ради Національної спілки письменників України

Рада Національної спілки письменників України на засіданні 30 травня 2006 року, обговоривши питання мовної політики в державі, дійшла висновку, що прийняті в низці регіонів України ухвали про надання російській мові статусу регіональної є грубим порушенням Конституції України, міжнародних законів і виходять за межі повноважень місцевих органів самоврядування. Вони загрожують громадянській злагоді та міжнаціональним відносинам у суспільстві, являють собою серйозну небезпеку утвердженню української політичної нації, є демонстрацією антиукраїнської і антидержавні політики «п’ятої колони» в Україні.

Виходячи з того, що для кожного роду проблеми рідної мови є передумовою існування й розвитку нації, держави, культури, українські письменники категорично протестують проти ухвал низки міських та обласних рад як таких, що мають явний сепаратистський, деструктивний характер. Це — відкрита атака на українську мову, свавільне нехтування правами етнічних українців, що споконвіку живуть на цих територіях, Нагадаємо, що згідно з даними перепису 2001 року в цих областях не росіяни, а українці становлять переважну більшість серед тамтешнього населення: українців на Донеччині — 57 відсотків, на Луганщині — 58, а в Харківській області — 70,7. Той-таки перепис зафіксував, що 85 відсотків українців в Україні рідною мовою визнали українську, існування якої загрожене саме на цих землях.

Отже, українській мові оголошено війну на її ж території, а ініціаторами новітнього лінгвоциду виступають політики, які мають протягом найближчих п’яти років визначати курс держави і творити її закони, але замість цього хочуть позбавити історичної пам’яті мільйони носіїв української мови, денаціоналізувати, підпорядкувати мовним і світоглядним цінностям іншої країни. За цих умов українська інтелігенція змушена відповісти на нахабний виклик. «Не захищатися, а активно діяти!» — така позиція свідомої української громадськості, в тому числі Національної спілки письменників і, переконані, всіх, хто розуміє: українську державність можна утвердити лише шляхом зміцнення її національно-культурного фундаменту, в основі якого — мова, освіта, культура. Мовне питання в Україні слід розглядати як інститут державності, а не як політичне чи етнокультурне явище.

Віддаючи належне російській мові, ми не повинні допустити тотального закріплення в Україні волі колишньої метрополії, що століттями нав’язувалася через утиски й заборони української мови. Інакше незалежна Україна перетвориться назавжди на постколоніальну провінцію, а процес формування громадянського суспільства або надовго загальмується, або не відбудеться ніколи внаслідок реалізації геополіттехнологій, інспірованих проросійськими й неоімперськими силами. Мова для кланової політичної «еліти» — зручний предмет маніпулювання, оскільки за «мовним питанням» зручно приховувати політичні, фінансові, економічні проблеми.

Треба рішуче нагадати політикам-неоколонізаторам, що Європейська Хартія, на яку вони посилаються, не має нічого спільного з їхніми гегемоністськими планами і стосується винятково мов національних меншин, що потребують захисту і підтримки. (В Україні це кримськотатарська, караїмська, гагаузька, роменська, новогрецька мови.) До того ж Хартія у статті 5 застерігає: «Ніщо в цій Хартії не може тлумачитися як таке, що передбачає будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або здійснювати будь-які дії, що суперечать цілям Статуту Організації Об’єднаних Націй або іншим зобов’язанням за міжнародним правом, включаючи принципи суверенності й територіальної цілісності держав». А в нинішній ситуації регіональні ухвали про регіональну мову — це разючі порушення права держави визначати статус мов, нехтування Основним Законом та рішенням Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року. Політики не мають ні морального, ні юридичного права вирішувати мовні питання. Це право народу в особі його держави.

Рада Національної спілки письменників України звертається:

До Президента України. Шановний пане Президенте! Підтримуючи Ваші дії, спрямовані на захист конституційних норм, зокрема Вашу ініціативу щодо розгляду мовної ситуації Радою НБОУ, закликаємо Вас рішучіше використовувати свої права Гаранта Основного Закону України. Необхідно відновити Національну раду з питань мовної політики при Президентові України, створити виконавчу вертикаль із реалізації мовної політики в державі.

До Верховної Ради п’ятого скликання. Панове депутати! Не зганьбіть себе злочинним порушенням історичного права українського народу на повноту його національно-мовного буття; не допустіть прийняття ухвали про надання мові іншої країни статусу другої державної (чи офіційної). Здійсніть відкликання Європейської Хартії, оскільки використаний Верховною Радою минулого скликання переклад Хартії українською мовою та закон України про її ратифікацію від 15 травня 2003 року не відповідають об’єкту та цілям автентичної Хартії і дають підстави для маніпулювання нею.

До лідерів блоків, котрі формують «помаранчеву» коаліцію. Шановні панове Ю.В. Тимошенко, Ю.І. Єхануров, О.О. Мороз! Перейміться найбільшою відповідальністю за збереження і зміцнення України як унітарної держави з єдиною державною мовою — українською; доможіться того, щоб ті депутати з очолюваних вами блоків, які обстоюють офіційну двомовність, невідкладно відкликали свої законопроекти. Ініціюйте прийняття закону про мови, що ствердить українську мову як державну.

До керівників партій національно-демократичного спрямування, громадських рухів. Шановні діячі! Ініціюйте прийняття закону, який назавжди ствердить українську мову як державну. Станьте в обороні української мови як мови титульної нації, першооснови державної незалежності, джерела єдності народу, його сили, котра спроможна забезпечити консолідацію Української Правиці, зміцнити політичну ситуацію в державі, утвердити національні пріоритети.

До всіх органів місцевого самоврядування в Україні. Засудіть прояви мовного сепаратизму в Україні, не допускайте торгівлі мовою як крамом, послідовно працюйте на зміцнення добробуту, матеріального й культурного життя населення.

До східної та західної української діаспори. Активніше домагайтеся повноти мовних прав і у країнах свого розселення, і в Україні. Пам’ятайте: буде українська мова в Україні — буде і в діаспорі.

До росіян в Україні. Не піддавайтеся на мовні спекуляції, не прирікайте себе на невдячну роль тих, хто належить до «п’ятої колони»: залишаючись патріотами російської мови, пройміться повнотою поваги до титульної нації України, до її мови та культури.

До представників національних меншин в Україні. Шановні співгромадяни! Україна для вас — не мачуха, а українська земля — притулок ваших батьків, що з різних причин покинули свою історичну батьківщину і зберегли свою ідентичність завдяки не колоніальним імперським і більшовицьким режимам, а лише завдячуючи державній незалежності України. Виявіть лояльність до мови, упродовж віків гнаної та упосліджуваної окупантами-україножерами, станьте вище спекуляцій, провокацій і закулісних інтриг «няньок, дядьків отечества чужого» (Т. Шевченко). Незалежна Україна подарувала вам унікальний шанс — зберігати культуру ваших народів, плекати рідну мову, навчати своїх дітей і внуків, разом будувати єдиний і неподільний європейський культурний простір.

До української молоді. Не будьте байдужі до рідної мови! Підтримайте ініціативи своїх улюблених митців — Олега Скрипки, Руслани Лижичко, Святослава Вакарчука, Сашка Положинського, які кажуть «Ні!» зросійщенню і малоросійству. Будьте справжніми громадянами України третього тисячоліття, підтримуйте і творіть, пропагуйте й любіть усе українське! Пам’ятайте: досконале володіння рідною мовою — це ознака високої культури особистості, її інтелігентності.

До всіх представників науково-технічної, сільської, освітянської, медичної інтелігенції, українського духовенства.

Брати і сестри! Українська мова в небезпеці! Від кожного з вас особисто залежить її доля, її становище, її майбутнє. Будьте шанобливі й уважні до мови своїх прадідів і батьків, адже саме рідна мова несе і зберігає генетичний код нації, її духовне і фізичне здоров’я. Пам’ятайте, що кожен із вас є оборонцем рідного слова, його плекальником, носієм, отже, це справа честі, справа морального здоров’я — передати мову як родовий скарб своїм дітям та онукам.

Українці!

Ми хочемо жити в правовій державі, а тому вимагаємо від правозахисних органів рішучих дій на захист основного з атрибутів державності — нашої рідної державної української мови.

Українці!

Сподіваємося, що наше письменницьке звернення дійде до кожного серця, не залишить байдужою жодну людину в Україні і поза її межами.

Сподіваємося, що і влада, і громадськість переймуться нашою найболючішою тривогою і візьмуться за наведення ладу в нашому домі. Якщо ж наш заклик не буде почуто і сепаратистська агресія триватиме, ми готові до найрадикальніших засобів захисту своєї Батьківщини, її серця, душі, розуму — рідної української мови.

Український народе! Даним тобою правом ми кличемо кожне неспідлене серце в наступ за честь і гідність нашого слова, за священне ім’я нашої України.

Будьмо разом!