Пробують десятки тисяч хмельниччан, котрі починають власний бізнес. Допомагає їм у цьому місцева влада

— Власний бізнес — це не просто професія, це доля людини, її родини, майбутнє її дітей, — саме з цих слів почалася наша розмова з начальником міського управління з питань розвитку підприємництва, реєстрації юридичних та фізичних осіб — підприємців Іваном Ковальчуком. — А для Хмельницького це взагалі особлива справа. Місто, основу якого свого часу становили підприємства військово-промислового комплексу, було приречене на масове безробіття і вічні економічні злидні. Але диво сталося. Хмельницький уже давно працює не на виживання, а на розвиток.

Або... сам, або пропав

Однією з причин такого відродження стала практично повна безвихідь десятків тисяч хмельниччан, котрі опинилися за зачиненими заводськими прохідними. Тоді слова «підприємець» чи «бізнесмен» мало пов’язували з колишніми інженерами, лікарями, вчителями, керівниками підприємств, котрі з візочками і валізами вийшли на ринок. Перші спроби бізнесу були до болю невмілими і принизливими. «Коли з’явився перший закон про підприємницьку діяльність, я спробував знайти у тлумачному словнику слово «підприємець» і був просто ошелешений: його не було. Замість нього пояснювалось слово «спекулянт», — пригадує І. Ковальчук. — Це була не просто плутанина понять. Це було народження нової справи і нових людей, котрі кидались у неї, як у прірву: або пан, або пропав.

Утім, це згадки вже минулих літ. І хто знає, у що вилилися б ті перші спроби приватного бізнесу, якби міська влада не спрямувала його в правильне русло, давши підприємництву максимальну свободу. Сьогодні у Хмельницькому зареєстровано понад двадцять дві тисячі підприємців, а в малому та середньому бізнесі працює понад шість тисяч юридичних осіб. Якщо врахувати, що у більшості з них є ще й наймані робітники, то цифра практично потроюється. А торгове життя тепер вирує на сорока одному міському ринку.

Звичайно, не варто думати, що кожен, хто взявся за свою справу, мав успіх. Дехто так і не зумів навчитися самостійно торгувати, шити, майструвати, ремонтувати квартири, возити когось на таксі... Але було чимало й таких, хто справді зробив себе сам, реалізувавши в житті уже не американську, а українську мрію.

Дорога до першого мільйона

Свій перший мільйон змогли заробити лише одиниці. Для багатьох приватна справа — це робота, котра дає можливість утримувати родину. Але в місті на таких власноруч створених робочих місцях працює майже дві третини зайнятого населення. Малий та середній бізнес становить основу економіки обласного центру. Скажімо, торік надходження до зведеного бюджету були 359 мільйонів гривень, перевищивши заплановане на 75 відсотків. До того ж надходження від податків і зборів перевищили третину цієї суми. Міська влада, чітко усвідомлюючи, що підприємництво стало одним із вагомих джерел надходжень до міського бюджету, робить усе, щоб підтримати і розширити цю сферу економіки. Як розповіли в міському управлінні з питань розвитку підприємництва, реєстрації юридичних та фізичних осіб — підприємців, перший крок до власного мільйона кожного хмельниччанина зробили не так підприємці, як міська виконавча влада, утворивши єдине реєстраційне вікно. Оформлення документів, заміна і видача нових свідоцтв проходить буквально за лічені дні.

Мало того, поруч із «Єдиним вікном» створено Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу. Його директор Микола Федчишин зібрав юристів, аудиторів, фінансистів, котрі не тільки дадуть відповідь на будь-яке запитання бізнесмена-початківця, а й навчать, як зробити перший крок у цій справі, без помилок, не порушивши законів. Торік допомогу в центрі отримали майже п’ять з половиною тисяч осіб. Але й на цьому у підтримці підприємництва не поставлено крапку. У місті створено ще й єдиний дозвільний центр.

— Ця структура має не просто прискорити отримання всіх необхідних дозволів, а й поставити заслін хабарництву на цьому шляху, — переконаний Іван Ковальчук. — Не таємниця, що, скажімо, перш ніж розпочати будівництво, котре триває буквально кілька місяців, потрібно було затратити рік-півтора на те, щоб добитися виділення земельної ділянки, пройти всі інстанції, зібравши не один десяток довідок і дозволів. Відтепер у «Єдиному дозвільному центрі» одночасно проводитиме прийом четверо адміністраторів, кожний із яких відповідатиме за дозволи пожежної служби, санепідемстанції, управлінь архітектури, охорони праці, торгівлі та земельного.

Бій з «тінню»

Якби і справді всі питання розвитку малого бізнесу можна було врегулювати на місці, Хмельницька міськрада разом із її головою Миколою Приступою мали б чим поділитися. Навіть у такій, здавалось би, рутинній сфері, як податки. Адже більшість з них визначається загальнодержавним законодавством. А от саме воно далеко не завжди стоїть на боці приватника.

Не потрібно глибокого аналізу, будь-хто із підприємців швидко проведе розрахунки: для того, щоб виплатити заробітну плату по тисячі гривень кожному із трьох найманих працівників, доведеться віддати ще майже стільки ж різних платежів і податків. Бюджет малого підприємства, вочевидь, не витримує таких навантажень, тому і змушений ховатись у «тінь».

У Хмельницькому давно зрозуміли: власний бізнес, а особливо малий, — це надзвичайно делікатна справа. Вона не витримує ні тиску, ні примусу. Навпаки, увага і турбота про неї дає змогу розкривати просто незвіданий потенціал. Для всіх уже давно очевидно, що приватна справа приносить загальну користь. Тож і вона не може бути турботою і клопотом лише того, хто вирішив стати підприємцем. Якщо сьогодні його підтримає місто — завтра він віддячить Хмельницькому сторицею.

Хмельницький.