Відомий діоксин з багатьма іксами

На початку червня Генеральна прокуратура розповсюдила повідомлення, що повторна судово-медична експертиза комісії із вітчизняних фахівців та їхніх колег зі Сполучених Штатів, Німеччини та Японії підтвердила факт отруєння Віктора Ющенка діоксином. Констатувавши цей, поза сумнівом, «свіжий» висновок, прес-служба відомства скупо додала, що дослідження було проведено головним бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я у рамках кримінальної справи, котра розслідується ГПУ за фактом посягання на життя тодішнього кандидата в президенти від опозиції. Ширша інформація про місце, час та спосіб отруєння, як не важко здогадатися, «становить таємницю досудового слідства і відповідно до статті 121 КПК України до його завершення розголошенню не підлягає».

Ми, звичайно, ще кілька років можемо почекати на розголошення таємниць: до неквапливості слідчих Генпрокуратури нам не звикати. Поки що в лаконічному повідомленні цікавість викликає інший момент — дещо «пікантне» формулювання головного висновку: «Із наданого експертами висновку можна вважати, що Ющенка було умисно отруєно», — сказано в повідомленні для преси. Чи не здається вам, що такий варіант є доволі двозначним, адже так само «можна і не вважати»? І чи не скористається цією часткою «не», залежно від «політичної доцільності», котрийсь черговий ображений відставкою прокурор? Тим паче що швидких результатів досудового слідства не пророкують навіть «балакучі джерела» з надр мовчазного від надміру грифів «секретно» відомства...

Повторну експертизу, як стало відомо, проводили швидше з політичною метою, ніж потребою ще раз переконатися, що Віктора Ющенка хтось «почастував» (чи міг почастувати) діоксином. Принаймні колишній міністр охорони здоров’я Микола Поліщук в інтерв’ю Бі-бі-сі запевнив, що нову експертизу було зроблено, аби розвіяти сумніви політичних опонентів Віктора Андрійовича: багато хто з них нарікав, що попереднє дослідження проводили без участі українських фахівців, а закордонному вони не довіряли. Ось і довелося ще раз доводити очевидне.

Водночас пан Поліщук вважає, що проведення цієї «радше політичної акції» не зайво: повторна експертиза матиме важливе значення для встановлення часу, коли отрута потрапила в організм, а отже, і від кого. Сам екс-міністр припускає, що причетних до отруєння треба шукати не за кордоном, звідти могли лише завезти діоксин, а серед тих «структур, які були в Україні», і «сил, які не хотіли допустити його до президентства».

У неефективності слідства в цій справі Микола Поліщук звинуватив не таке вражаюче за масштабами коло. «Ви знаєте, хто вів слідство, — зауважив він, — довший час слідство вела Генеральна прокуратура під керівництвом Піскуна, який тепер є депутатом від Партії регіонів. Я гадаю, що ще не скоро можна буде отримати багато інформації з цього приводу».

Сам Святослав Піскун з такою оцінкою своєї роботи не згоден: «Тепер, коли мене більш як дев’ять місяців немає в Генпрокуратурі, спромоглися оголосити тільки про те, що було зроблено ще нами під час розслідування цієї кримінальної справи, тобто вона не рухається відтоді, як мене було звільнено». Більше того, він переконаний, що «справа зайшла в глухий кут»: «Не виконано жодного доручення, яке Генпрокурор Піскун і його слідчо-оперативні групи дали Службі безпеки і Міністерству внутрішніх справ».

Нам, необізнаним з тонкощами стилю роботи колишнього і нинішнього генпрокурорів, важко порівнювати ефективність їхніх напрацювань. Ми можемо лише ризикнути із власним нейтральним висновком: затяжний «глухий кут» для встановлення істини — це як наслідок дії діоксину. Спотворює «обличчя» відомства з усіма його керівниками. Бо якщо так розслідують отруєння Президента, то для простих українців діоксин можуть «вантажити бочками»...

P. S. На позавчорашній зустрічі з журналістами Президент заявив, що нині у слідства є всі необхідні дані про отруту, і тепер остаточно зрозуміло, що «Ющенко не підтягував щоки».