Є люди з непосидючою вдачею, котрим до всього є діло. До таких людей, безумовно, належить президент Академії інженерних наук України і водночас — президент Університету «Україна» П. Таланчук, який свого часу був призначений першим міністром освіти незалежної України.

Університет «Україна» має лише 7-річну історію, але вже досяг 43-тисячного студентського контингенту. З них майже 10 тисяч студентів, у тому числі й чимало громадян з особливими потребами (тобто інвалідів), навчається за дистанційною формою навчання.

Останнє, власне, і буде темою нашої розмови з професором П. Таланчуком.

— Петре Михайловичу! Поняття «дистанційне навчання» є нині дуже вживаним і популярним. Тож у чому сутність дистанційної технології навчання?

— Провідні університети світу напрацювали чотири основні технології дистанційного навчання: кейсову, веб-технологію, аудіо- і телевізійну.

Використовуються вони комплексно, залежно від рівня розвитку комунікативної мережі в державі, матеріально-технічних і навчально-методичних можливостей вищого навчального закладу та особливостей студентського контингенту.

Зокрема, для студентів з особливими потребами, яким важко дістатися до аудиторії, найбільш прийнятною є саме дистанційна форма навчання.

— І чим відрізняються згадані вами форми «дистанційки»?

— Наприклад, використання кейс-технології передбачає отримання студентами навчально-методичної, науково-практичної та дидактичної літератури на паперових чи електронних носіях інформації у центрах дистанційного навчання, в яких вони під час самостійного вивчення навчальних дисциплін можуть також безпосередньо отримати відповідні консультації.

Веб-технологія передбачає використання мереж Інтернету для передачі цієї самої інформації на електронних носіях.

Інтерактивна співпраця між викладачами і студентами в цьому разі здійснюється через організацію — за допомогою Інтернету — лекцій, конференцій, семінарів-чатів тощо.

Телетехнологія реалізується на основі використання супутникового та кабельного інтерактивного телебачення. Це робиться у вигляді трансляції телевізійних лекцій і навчальних фільмів з одночасною можливістю безпосередньої комунікації у прямому ефірі між викладачами (з телестудії) і студентами (із центру дистанційного навчання).

Спілкування між викладачами і студентами у разі використання телевізійної технології дистанційного навчання можна здійснювати двома способами:

а) через телекамеру, встановлену у відповідному центрі дистанційного навчання, — з виходом у прямий ефір телестанції;

б) через надсилання електронною поштою запитань до викладача, які можуть бути відображені за допомогою персонального комп’ютера на інтерактивній дошці або озвучені викладачем.

Аудіотехнологія використовує ефірне, ефірно-проводове та (чи) Інтернет-радіо у вигляді трансляції лекцій в ефірі та (чи) Інтернеті у формі аудіо- або текстового файла з можливістю безпосередньої комунікації у прямому ефірі між викладачами (з радіостудії) і студентами (з центру дистанційного навчання або з дому).

Такий зв’язок можна здійснювати через стаціонарний чи мобільний телефонний канал — з виходом у прямий ефір радіостанції або шляхом надсилання електронною поштою запитань та виконаних тестів до викладача.

Свого часу, до речі, Лондонський відкритий університет використовував державну радіостанцію Бі-бі-сі в навчальному процесі за дистанційною технологією.

— І все це вже працює у вашому університеті?

— Ми почали з кейс-технологій, а нині вже нарощуємо м’язи і відпрацьовуємо елементи Інтернет-технологій, створюємо навчальні фільми, електронну бібліотеку, комп’ютерні тестові програми. Зрозуміло, що ця робота потребує багато часу і чималих навчально-методичних зусиль викладачів та матеріально-фінансових ресурсів. Але ми її робимо.

До речі, ми готуємо зараз свої пропозиції стосовно створення замкнутої навчальної мережі на принципах сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у загальнодержавному масштабі й з нетерпінням чекаємо, коли буде сформовано новий уряд, щоб залучити його до цієї важливої справи.

— Що ви можете сказати про її результати? Наскільки ефективною є подібна робота?

— Три роки тому Міністерство освіти і науки України разом з Академією педагогічних наук підписало наказ про проведення педагогічного експерименту з дистанційної форми навчання в регіонах України, до якого долучився й Університет «Україна». І вже в червні цього року перші випускники мають пройти державну атестацію і отримати дипломи державного зразка з чотирьох спеціальностей: фінанси, бухгалтерський облік, правознавство та документознавство.

Водночас наші регіональні центри дистанційного навчання проходитимуть процедуру акредитації згаданих спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста і паралельно — ліцензування бакалаврських програм.

Отже, результат є, а попередній ректорський контроль знань студентів засвідчив: якість знань у студентів, які навчаються за цією технологією, відповідає вимогам державних стандартів.

— Чи можливо так навчати іноземних студентів? Наскільки конкурентоспроможними є наші університети на світовому ринку освітніх послуг, особливо у світлі включення України до Болонського процесу?

— Дистанційна форма навчання добре вписується в Болонський процес, оскільки стаття 147 Амстердамського договору від 02.10.1997 р., зокрема, рекомендує урядам Європи «підтримувати дистанційне навчання» і «сприяти співпраці між освітніми установами» країн європейського континенту.

На жаль, наша нормативно-правова база відстає від потреб реального життя. Наприклад, процедура ліцензування навчання іноземців передбачає наявність у вузі гуртожитку, охорони, відділу паспортно-візової роботи.

Але навіщо візи студентам дистанційної форми навчання, які можуть спілкуватися з викладачами та деканатом через Інтернет?!! Все це, безумовно, стримує наші можливості.

Сподіваюся, новий уряд якнайшвидше змінить ці правила гри стосовно дистанційної форми навчання і підтримає національного виробника освітніх послуг.

Розмовляв Іван ЧУМАК.